У спадок від колишнього чоловіка Марії дісталася свекруха. Точніше – турбота про неї. Срата була вредна, тож намучилась з нею жінка

З чоловіком вони були вже років 10 розлучені через його невиліковне бажання випити, та й руку він любив підняти.

Весь цей час вони не спілкувалися і не бачилися. Їхня донька була вже дорослою, заміжня, і жила в іншому місті. З батьком вона теж не спілкувалася. Та й він, видно, не намагався за всі ці роки помиритися. Джерело

І ось Марії подзвонили і сказали, що її колишнього чоловіка більше немає. Ховати нікому, з рідних тільки стара хвора мати. Що робити? Марії довелося взяти всю організацію прощання на себе. З донькою вони гідно його провели. А що робити з бабусею?

Свекруха була з характером, який зовсім не подарунок. З самого початку вона погано прийняла Марію в сім’ю. Не подобалася їй Марія. Будувала підступи весь час проти неї. Синові своєму на невістку наговорювала, лаялася з нею. Може, тому чоловік Марії і пив так часто. Хто знає…

Жила свекруха одна. Старенький будинок навпіл з сусідами. Пічне опалення. Було їй уже за 85. Нікуди вже з хати не виходила, але сама себе обходила ще. На пропозицію внучки поїхати в будинок для людей похилого віку вона відповіла категоричною відмовою. «Помру тільки в своєму будинку.» – ставила ультиматум бабуля.

Дочка поїхала, а Марії довелося взяти догляд за свекрухою на себе. Декілька разів на тиждень ходила до неї, приносила продуктів, носила дрова, воду з колонки, прибирала будинку. Свекруха бурчала на неї постійно: то не те купила, то погано прибрала, то не те зробила. Крізь зуби терпіла це Марія. Але кинути бабку не могла. Що скажуть люди? Як її залишиш?

Читайте також: Подарували ми зі сватами дітям на весілля гроші на однокімнатну квартиру. На хорошу, з ремонтом – за очі б вистачило. Вони купили житло. Запросили на новосілля і тут ми оніміли

Домовилася з соцпрацівником, жінкою, що будуть по черзі відвідувати свекруха. Через рік бабусі стало погано, серце. Вона при цьому невдало впала. Після цього вона злягла остаточно. Місяць промучившись з нею Марія порадившись з дочкою, відвезла свекруха в будинок інвалідів. При цьому дуже переживала, зручно це чи ні? Чи може вона так вчинити?

Але тоді б довелося Марії залишити роботу і забути про своє особисте життя. Але чи варто було це того? Бабусі нестало через кілька місяців. Тихо і спокійно, уві сні. Половину свого старенького будинку вона заповіла Марії, як потім з’ясувалося. Ось така подяка. Вчинивши таким чином з дружиною свого сина за життя, думала вона, що саме невістка, така сяка і погана, буде за нею доглядати і ховати? А життя ось як розпорядилася.