— Усі документи взяла? Нічого не забула? Паспорт, квитки? — за останні пів року Олексій уже втретє проводжав дружину у відрядження. Йому не подобалися ці від’їзди Олі, але нічого вдіяти з цим чоловік не міг.
Ольга теж не любила їхати з дому, але це було необхідно. Ще кілька таких відряджень, і її мали підвищити на роботі. Заради цього жінка й старалася.
— Гаразд, бувай. Таксі вже під’їхало.
— Бувай. Будь обережна. Зателефонуй, як в отель заселишся.
Зачинивши за дружиною двері, Олексій теж став збиратися на роботу. Він поснідав, одягнувся й поїхав. Ближче до восьмої години чоловік повернувся, приготував вечерю й сів перед телевізором. Будні вечори без дружини були завжди нудними, і Льоша намагався хоч якось розважитися: зателефонував сину, але той не взяв слухавку. Гліб уже виріс і жив своїм життям.
— Гаразд, подивимося, що там по телевізору показують… Де ж пульт? — влаштувавшись на дивані, чоловік став озиратися. Він точно пам’ятав, що зранку пульт від телевізора залишався на підлокітнику, але тепер його ніде не було. — Невже Марія Сергіївна знову приходила? Знову за старе взялася?!
Марія Сергіївна була тещею Олексія. Вона була вкрай непростою жінкою. Самотня й неспокійна пані завжди переживала, що, поки її донька у відрядженні, зять може запросто привести додому молоду. Це була її нав’язлива ідея.
— Ти не хочеш камери поставити в квартирі? Щоб спостерігати за чоловіком, поки у від’їзді? — якось раз запропонувала мама доньці.
— Що за маячня? — засміялася Ольга. — Я довіряю Льоші. Не стану я ніяких камер ставити. Ми з ним уже стільки років разом, і він жодного разу не дав приводу засумніватися в собі!
— Ну й дарма. Ось побачиш, якось він приведе у ваш дім молоду дівчину.
Марія Сергіївна завжди засмучувалася, що донька її не слухала. Зрештою вона сама вирішила стежити за зятем, поки Оля працювала в іншому місті.
Під час минулого відрядження доньки Марія Сергіївна постійно приходила до них додому, коли там нікого не було. Олексій цілими днями працював і повертався лише надвечір, тож у тещі було багато часу, щоб оглянути кожен сантиметр квартири й спробувати знайти там компромат на зятя. Нею оглядалося внлика площа квартири.
Сама Марія Сергіївна не працювала, рано вийшла на пенсію й жила в своє задоволення.
Про ці таємні візити тещі Льоша ніколи б не дізнався, якби не пильність сусідки. Якось раз жінка з квартири навпроти запитала чоловіка, чому вдень до них постійно ходила мати Ольги й голосно грюкала дверима.
— Правда? Я про це не знав! — Льоша дуже здивувався. Він зателефонував тещі й запитав, що їй треба було в квартирі в його відсутність. Тоді Марія Сергіївна все заперечувала, але Олексій їй не повірив. Він знав, що в жінки були ключі «на всяк випадок», і розумів, що мати дружини цілком здатна приходити до них додому без запрошення.
От і зараз, не зумівши знайти пульт від телевізора, Льоша став підозрювати, що Марія Сергіївна взялася за старе. З цього дня чоловік став стежити за предметами в квартирі більш ретельно. І, справді, коли він повертався додому, там завжди були якісь зміни. Іноді капці Олексія лежали не на своєму місці. Якогось дня кухоль був прибраний, хоча чоловік точно залишав його в раковині.
Загалом, Льоша здогадався, що в його відсутність у квартиру приходила теща й буквально з лупою шукала довгу волосину на гребінцях або в його ліжку. Так уже їй кортіло сказати доньці: «А я ж казала! Він тобі зраджує!»
Крім того теща дуже любила порядок і постійно розкладала речі по своїх місцях. Саме тому Олексій не міг знайти пульт, капці чи улюблений кухоль.
Коли Олексій зрозумів, що Марія Сергіївна знову стала грати в детектива, він хотів зателефонувати їй і попросити, щоб вона припинила цю справу. Але потім чоловік передумав. Він чудово знав, що теща нізащо не зізнається. Зрештою Льоша вирішив провчити її. Він замовив і встановив у квартирі сигналізацію, яка спрацьовувала на рух.
З усіх видів цієї техніки чоловік обрав найгучнішу модель. З маленької й невинної на вигляд коробочки лунав такий свист, що він пробирав до кісток.
— Точно спрацює, якщо не вимкнути вчасно? — запитав Олексій спеціаліста, який встановив сигналізацію просто в спальні подружжя. На думку Льоші, саме в цій кімнаті Марія Сергіївна проводила найбільше часу. Адже вона дуже хотіла знайти докази зради зятя.
— Однозначно! Спрацює навіть на свійських тварин, — запевнив чоловік. — Потужну модель ви обрали. Від такого звуку навіть стіни починають вібрувати.
— Клас! Те, що треба! — зрадів Льоша.
Наступного дня чоловік, як завжди, зібрався й поїхав на роботу. Не забув Олексій і про сигналізацію. Ідучи, він увімкнув її й потер руки. Вперше в житті зять із нетерпінням чекав, коли ж до них у гості завітає теща.
До обіду Льоша й то й діла перевіряв телефон. Якби сигналізація раптом спрацювала, йому мало б прийти сповіщення. Але нічого такого не було. Чоловік уже забув про свою пастку, як раптом на телефоні заграла музика. Це було те саме! Додаток став буквально кричати про вторгнення в дім.
— Ага, от і попалась! — засміявся Олексій, але не став вимикати сигналізацію віддалено. Він вирішив провчити тещу. Мовляв, нехай послухає цей жахливий звук, а тоді виметається з квартири. Зменшивши гучність, Льоша продовжив працювати, а потім і зовсім забув вимкнути сигналізацію.
За пів години на телефон Олексія надійшов дзвінок. Чоловік глянув на екран і зрозумів, що це була сусідка з квартири навпроти:
— Льоша, приїжджай до себе додому! Там таке діється! — з ходу вигукнула жінка.
— Що сталося?!
— Приїжджай! — повторила сусідка й більше нічого не сказала.
Злякавшись, що це були справжні злодії, Олексій відпросився у начальника й помчав додому. Але біля під’їзду він побачив не поліцейський транспорт, а швидку допомогу. Увійшовши у відчинені двері, Льоша застав там зблідлу Марію Сергіївну, а також лікарів й сусідів.
— Що тут відбувається?! Як ви всі опинилися в моїй квартирі?!
— Ми прийшли на допомогу твоїй тещі, — сказала сусідка.
— Вашій мамі зле. У неї серце прихопило на тлі почутого, — додав лікар.
— Що сталося? Маріє Сергіївно, що ви тут робите?! — Олексій знав відповіді на свої запитання, але вирішив ні в чому не зізнаватися.
— Я прийшла полити квіточки… — мало не плачучи, простягла теща. — Зайшла в кімнату, зробила два кроки й мало не впала зі страху. Ця штука, як заверещала! У мене ледь серце не зупинилося… — Марія Сергіївна кивнула в бік сигналізації. Коробка, яка зранку висіла на стіні, була зламана й валялася на підлозі.
— Хто вас просив поливати квіти?! — запитав Льоша і став із досадою оглядати зламану техніку.
— Я сама… — розгублено відповіла жінка.
— А навіщо зламали сигналізацію?
— Це не я…
— Це ми зламали, — зізналася сусідка. — Коли почули цей пекельний звук і крики про допомогу, прибігли й не знали, як його вимкнути. От і довелося зламати коробку. Потім викликали Марії Сергіївні швидку.
— От як буває, коли приходиш у гості без запрошення! — сказав Льоша.
— Ми вашу маму забираємо в лікарню. Треба поспостерігати за її серцем. Щось мені не подобається її самопочуття, — сказав лікар, а потім допоміг пенсіонерці підвестися.
— Звісно-звісно, забирайте, — відповів Льоша, продовжуючи оглядати зламану коробку. Попри те що чоловік трохи переборщив із покаранням для тещі, він залишився задоволений.
Після цієї історії Марія Сергіївна ще довго не приходила в квартиру доньки, навіть коли подружжя самі кликали її в гості. Тепер її долав страх, що сигналізація знову спрацює, і їй знову стане зле.
— Навіщо ти взагалі поставив цю систему охорони? — запитала Ольга чоловіка, коли про все дізналася.
— Став помічати дива в квартирі, — сказав Льоша. — Думав, може, шахраї чи злодії намагаються залізти, коли я на роботі. Марія Сергіївна казала, що це не вона приходить. Що мені ще лишалося робити?
— Зрозуміло, — Оля скосила очі на чоловіка. Вона здогадувалася, що Олексій хитрить, але не стала з ним сперечатися. Їй теж не подобалось, що мама лізла в їхні стосунки й вигадувала всіляке про зради й таке інше.
З цих пір Олексій більше не помічав змін у домі, коли дружина їздила у відрядження. Але й від сигналізації чоловік не став відмовлятися, незважаючи на прохання Олі та її мами. Льоша замовив ще два набори й установив дзвінку коробку не лише в спальні, а й у передпокої. На цей раз зять попередив тещу про наслідки, якщо та знову захоче «полити квіточки».
— Я більше не збираюся поливати ваші квіти, — буркнула Марія Сергіївна, дивлячись на Льошу. — Мені моє здоров’я дорожче!
— І правильно! Наші квіти я можу й сам полити, — усміхнувся зять. — Але сигналізація все одно нехай висить.
