Василь не вважав, що, зраджуючи дружині, чинить погано. Він же чоловік, для нього це нормально. Головне — не попастися. А решта — не важливо. Адже він виконує свої чоловічі обов’язки. Дружину любить, балує. Гроші заробляє, з домашніми справами допомагає. Невже він не має права трохи розслабитися?
Постійних коханок у Василя не було. Він не хотів, щоб хтось до нього прив’язувався. А то потім проблем не оберешся. З дружиною він розлучатися не збирався, вона його повністю влаштовувала. А ці зустрічі, це так, для душі.
Зазвичай з дівчатами він зустрічався разів два-три, а потім, поступово, зводив спілкування нанівець. Не кидав їх, адже немає нічого гіршого за розлючену жінку. Просто переставав бачитися, і вони самі все розуміли.
А зараз він якраз познайомився з дуже красивою й усміхненою пані. Звали її Карина, вона була досить молода, але, що важливо, розумна. Йому ще важливо було й поговорити.
Звісно, Василь був у передчутті зустрічі. Карина не одразу погодилася на побачення, довелося за нею подоглядати. А сьогодні зранку вона написала Васі, що вільна всю ніч. Хіба це не натяк?
— Вась, ти чого застиг?
З різних цікавих думок його вивів голос дружини Ксюші. Вася прибрав телефон і усміхнувся.
— Та по роботі пишуть. Щойно прокинувся, а мене вже дістають. Уявляєш, завтра важлива шишка з головного офісу приїжджає. І, головне, попередили за день! Ні сорому, ні совісті!
На останній фразі Вася навіть поперхнувся, розуміючи, як вона пасує йому.
— Жах який. І що тепер? — співчутливо запитала Ксюша.
— Та нічого! Доведеться сьогодні до ночі звіти підбивати… А я хотів, навпаки, сьогодні раніше змитися…
— Тебе не чекати на вечерю? — сумно запитала Ксюша. Останнім часом у чоловіка було багато роботи, принаймні вона так думала.
— Мабуть… Якщо я раптом звільнюся раніше, я тобі дам знати.
— Гаразд. Люблю тебе.
— І я тебе, сонце.
Може, Вася і відчув би зараз хоч трохи почуття провини, але всі його думки були зайняті майбутньою зустріччю. Тому совісті довелося потіснитися.
Але Вася наврочив: роботи й справді багато навалилося. Ще й Карина постійно ставила уточнюючі запитання: який готель, о котрій, що вдягнути. Присилала йому різні фото, відволікаючи від роботи. І Вася відповідав уже на автоматі: справи ж і справді треба завершити до кінця робочого дня.
Дружині він відписатися, звісно, забув. Для неї місця в графіку зовсім не знайшлося. І тоді Ксюша написала йому сама.
«У нас вийде повечеряти разом?»
У цей же час Карина закидала Васю повідомленнями. І коли він прочитав смс від своєї дружини, то навіть не зрозумів, що це від неї. Вирішив, що це знову його майбутня коханка пише. Хоча, якщо вона не дасть йому доробити роботу, то побачення скасується.
Вася швидко відповів і знову повернувся до роботи. Відповів він Ксюші, але думав-то, що Карині.
«Звісно, вийде, я ж після роботи голодний буду. Замов, що хочеш, у мене часу зовсім зараз немає. Якщо ти хочеш, щоб побачення відбулося, не відволікай».
Ксюша напружилася. З одного боку, цілком логічна відповідь, з іншого — тут явно щось не сходиться.
Чоловік казав, що не встигне на вечерю, а зараз пише так, ніби й не було тієї ранкової розмови. Та й що за побачення? Вони два роки одружені.
І коли Ксюшу відвідала здогадка, їй навіть зле стало. Ні, не може бути! Вася не може їй зраджувати!
Вона залпом випила склянку води і почала думати, що робити. Виглядати істеричкою Ксюша не хотіла. Раптом, це повідомлення й справді призначалося їй. Але й бути дурепою, якій чоловік спокійно зраджує, вона теж не бажала.
Коли Ксюша трохи оговталася, вона почала мислити логічно. Цілком імовірно, що Вася відповів не тій, але, якщо Ксюша йому знову щось напише, він це зрозуміє. І викрутиться. Ох, як філігранно вмів викручуватися Вася. Йому рівних у цій справі немає. Він на ходу міг вигадати таку цікаву історію, в яку важко не повірити. І з цього болота він точно вибереться, тут і дитина впоралася б. А Ксюша хотіла знати правду.
Тому вона промовчала. Вирішила зачекати, і все стане зрозуміло.
А Карина все закидала Васю повідомленнями, і він навіть не помітив, що серед такої кількості загубилося повідомлення від його дружини.
Увечері Ксюша все ж не витримала. Вона подзвонила чоловікові якраз під кінець робочого дня.
«Відчуває вона щось, чи що? — подумав Вася. — Треба бути обережнішим». Тієї миті він навіть не підозрював, що вже проколовся.
— Так, дорога, — максимально втомленим голосом відповів він.
— Привіт. Ти, бува, не звільнився? Тебе чекати на вечерю?
Ксюша вирішила, що спитає рівно те, що питала в повідомленні. Якщо все ж виявиться, що чоловік відповідав їй, вона краще вдасть, що пропустила його відповідь. Скаже, що замоталася й не бачила, що він написав.
— На жаль, ні. Я б дуже хотів, але…
Ксюша ковтнула. Це була остання надія… І тепер вона розтанула, як дим. Навіть якщо Вася потім почне викручуватися, вона йому не повірить.
— Шкода…
Поки Вася задоволений їхав на побачення, Ксюша збирала валізи. Квартира була чоловіка, але в неї була й своя. А вона ж ще хотіла її продати, щоб вони змогли купити щось більше. Навіть уже покупців знайшла, але вони в останній момент відмовилися. А потім з’явилися справи, і вона відклала продаж квартири. Наче сама доля їй допомогла.
Вася зустрівся з Кариною. Молода, красива, але надто нав’язлива.
— Ти мені грубо відповідав, — надула вона губи.
— Вибач, але я ж працюю. І якби я не закінчив справи, то наше побачення скасувалося б. А ти постійно ставила запитання, я відволікався. Ти ж і сама могла б вирішити, що замовити на вечерю.
— До чого тут вечеря? — нахмурилася Карина. — Я планувала, що ми поїмо тут, у ресторані.
— Ну, ти ж питала, чи будемо ми вечеряти.
— Я такого не питала.
— Мала, ти так багато всього писала, от і сама забула.
— Не роби з мене дурну! Вечеря входить у побачення за замовчуванням! Навіщо я буду таке питати?
— Ну, як же… — розгубився Вася. Він кілька разів перечитав усі повідомлення від Карини, але там і справді не було нічого такого. І тоді його відвідала здогадка.
— Ні… Не може бути…
Він відкрив переписку з дружиною і тут же зблід. А потім він згадав, що вона дзвонила ввечері й повторила те саме запитання. Господи, от же він дурень!
— Мені треба додому! — промовив Вася, встаючи з ліжка.
— Що? Ти зовсім з глузду з’їхав? — обурилася Карина.
— Я попався, ясно?! Мені треба залагодити все з дружиною.
Карина закотила очі.
— Сподіваюся, номер оплачений? І перекинь мені грошей, я хоч смачно поїм.
Усю дорогу додому Вася вигадував правдоподібне виправдання. Вирішив зупинитися на тому, що просто розіграв дружину. Адже він уже сказав їй, що прийде, тому по телефону просто вирішив пожартувати.
Коли Вася влетів у квартиру, там нікого не було. Як не було й речей Ксюші. За якісь пару-трійку годин вона встигла все зібрати й поїхати.
Він почав їй дзвонити, але вона не брала слухавку. Тоді він написав, що це був розіграш, що він уже вдома. Але знову тиша.
Так, Ксюша була наївною, але дурепою не була. І Вася зрозумів, що вона не повірить у його казки.
Тоді він поїхав до Ксюші додому, але вона йому не відчинила. Довелося чатувати на неї. Усю ніч Вася просидів у машині, а вранці йому пощастило. Ксюша вийшла надвір.
Він тут же вискочив до неї.
— Ксюш, це не те, що ти подумала! Я можу тобі показати свій телефон.
Звісно, він підчистив усі переписки.
— Все скінчено, Вась. Я не хочу чути твої виправдання.
— Гаразд, зізнаюся, я скоїв помилку. Я поганий чоловік. Зустрівся один раз з іншою. Але в нас нічого не було, правда!
— Мені це вже не цікаво, — промовила Ксенія, намагаючись пройти. Але потім зупинилася. — А чи один?
Вася зробив вигляд, що не розуміє, про що говорить дружина.
— Твої відрядження, затримки на роботі. Запах парфумів, і твої вічні невдоволення, що це у вас в офісі сильно багато парфумів використовують. Чеки з магазинів на продукти, які я не бачила. Господи… Це ти, виходить, зраджував мені з самого початку?
— Ні, нічого такого! Правда, Ксюш, я люблю тільки тебе.
— Себе ти, Вась, любиш. На розлучення я вже подала. Можеш їхати до тієї, для кого ти готовий закінчити раніше, щоб встигнути на побачення.
Мабуть, у якомусь сенсі Вася й справді любив свою дружину. Бо після їтого, як вона пішла, він відчував біль і розчарування. І, що дивно, зникло бажання шукати коханок. Наче це було невід’ємною частиною шлюбу.
Але Ксюша вважала інакше. Зради для неї були несумісні зі шлюбом. І як би вона не любила Васю, вона наслідувала його приклад: насамперед треба думати про себе і про свої бажання.
