Відчинила двері в квартиру свекрухи своїм ключем і почула розмову, яка ледь не зламала її шлюб.
Тетяна та Борис тиждень тому нарешті змогли перебратися у власну квартиру. Побралися рік тому, вони жили у свекрухи, але прагнули швидше з’їхати, і ось – їм вдалося оформити іпотеку з вигідними умовами.
Зробивши невеликий ремонт в одній кімнаті, вони поспішили переїхати у своє житло, але поки що не всі речі забрали від свекрухи. Ремонт потроху доробляли. Квартира була добротною, але хотілося дещо переробити під свої вподобання.
Знаючи, що Валентина Миколаївна на роботі, Таня не замислюючись відчинила двері в квартиру свекрухи своїм ключем і одразу ж пройшла в кімнату. Вона почала збирати речі, коли почула, як дзвонить телефон у вітальні. Серце чомусь нерівно здригнулося. Таня була впевнена, що в квартирі одна, але почула голос свекрухи й відчула, як щоки почали заливатися рум’янцем. Мало того, що ввійшла в чужий дім, відчинивши двері своїм ключем, так ще й не привітала свекруху.
Напевно, Валентина Миколаївна теж не почула, як невістка ввійшла. Рухалася зазвичай Тетяна безшумно – звичка з дитинства. Про це не хотілося й згадувати, але мимоволі в пам’яті спливали обірвані образи, в такі моменти ставало зовсім не по собі. Виховували Тетяну дядько й тітка. Мами не стало ще при народженні доньки, а про батька дівчина нічого не знала. Якщо тітка намагалася оточити племінницю турботою, то дядько був суворою людиною. Зробиш щось не так, видаси зайвий звук – і піде покарання. Зазвичай це було стояння в кутку на колінах. До покарання додавалася розсипана по підлозі гречка, і дівчинка добре пам’ятала біль.
Вона не робила нічого поганого, але будь-яка провина, навіть найменша, підлягала покаранню. Розбудила дядька ненароком – буде стояти в кутку кілька годин. Таня намагалася не виходити зі своєї кімнати, а коли стала старшою, то проводила більше часу поза домом, посилаючись на необхідність залишатися в бібліотеці, щоб підтягнути знання.
Вступивши до університету, Таня одразу ж випросила кімнату в гуртожитку й утікла. Вона більше не могла терпіти такого ставлення до себе. Зараз вона лише зрідка спілкувалася з тіткою, але ніколи не відвідувала її, бо хотіла забути про своє минуле й більше не згадувати. Вирішивши, що їй слід привітатися зі свекрухою й вибачитися, що одразу не дала про себе знати, Таня пішла у вітальню, але в коридорі зупинилася.
— Ой, Наташо, все по-старому, я вже й не знаю, що робити! Борис тепер і сам шкодує, що зв’язався з нею тоді, лікті кусає, а куди подітися? Коли ми висловлюємо свої думки, то погані, не хочуть нас наші дітки слухати, а як тільки до діла доходить, за порадою звертаються. Що я можу йому порадити?
Що таке сталося в Бориса? Останнім часом чоловік справді виглядав надто дивно, часто був задумливим, а на запитання дружини відповідав роздратовано, що все в нього нормально, і їй не слід бути такою прискіпливою. Насправді чи винна була вона? Жінка постаралася прислухатися до слів свекрухи. Може, зуміє зрозуміти, що відбувалося з чоловіком? Невже він пошкодував, що одружився з нею? А може, знайшов собі іншу? Схибив і тепер шкодував? Серце тепер уже закалатало. Недобре підслуховувати, але як ще отримати потрібну інформацію?
— Я ніколи не хотіла, щоб вона стала моєю невісткою, та взагалі щоб поряд із моїм сином перебувала. Видно було з самого початку, що господиня вона ніяка. Вона жодного разу палець об палець не вдарила, у квартирі постійний безлад був. А як готувала, то це взагалі жах якийсь. Свиней таким не станеш годувати. Тепер права качає, вдає з себе незрозуміло кого. Уже й не знаю, за що моєму синові так не пощастило. Ще коли побачила її, все ж видно було одразу, я йому сказала, щоб не думав навіть з нею зв’язуватися! А тепер прилипла. От тобі й любов очі застелила.
Він же спочатку як на неї дивився, ти пам’ятаєш! Готовий був зі мною посваритися, тільки б бути разом з нею, а тепер не знає, як відв’язатися. А я йому казала, що потім від такої людини позбутися буде непросто. Вона ж росла без материнської любові, зовсім неласкава була, але зате навчилася водити людей за ніс і використовувати в своїх цілях. Навіть тепер моєму бідному синочку не ясно, як правильно вчинити, щоб її відвадити.
Горло стягнуло тугим вузлом. То це про неї так погано говорила свекруха? Це вона погана господиня? Не змогла задовольнити потреби чоловіка, і він не радий уже, що одружився з нею? Чому тоді не сказати, дивлячись прямо в очі? Навіщо обговорювати за спиною? Якщо щось не подобається, то чи не простіше виправити це? Тетяна чоловіка на прив’язі не тримала. Вона зовсім не розуміла, що не так. Якщо втомився і зрозумів, що сімейне життя не для нього, то чому тепер відмовчувався?
— Загалом, не знаю я, що робити в цій ситуації. Уже звелася так, що сил ніяких немає. Я про вірність її взагалі мовчу. Наставляє роги, а потім у любові до гробу клянеться. Ні, ну ти розумієш, Наташо? Як тільки язик повертається говорити такі слова?
Роги?.. Тетяні зовсім стало зле. Вона ніколи не дивилася навіть на інших чоловіків. Як почала зустрічатися з Борисом, так і вирішила присвятити себе всю йому. Навіщо їй це потрібно? У неї на чоловіка ледве вистачало часу, то про яких інших чоловіків можна було говорити? Від образи в очах запекло. Не хотілося, щоб свекруха дізналася, що Таня підслухала її розмову. Жінка вирішила тихенько піти з її квартири й не подавати виду, а там уже вирішить, як бути. Якщо чоловікові справді настільки неприємно жити з нею, то краще розлучитися зараз.
— Я вже подумала грошей їй запропонувати, щоб залишила його в спокої й зникла з життя мого сина. Годі вже труїти його й кроку не давати спокійно ступити. Він же теж людина, нерви не залізні. Якщо зірветься, боюся навіть уявити, чим все закінчиться. Напевно, я саме так і вчиню: поїду й запропоную їй грошей. Подивимося, що вона відповість.
Вони з чоловіком не сварилися, Тетяна ніколи не нав’язувалася й не пиляла його. Чим уже вона не догодила, щоб тепер свекруха скаржилася на неї своїй подрузі, ясно не було. Слід було відверто поговорити з Борисом і запитати, що його не влаштовує. Якщо вже справді хоче розлучитися, то так тому й бути. Поки вони трохи виплатили іпотеку, дітей не було. Могли вирішити все мирно. Утім, як там вирішувати щось, якщо серце рвалося на шматки, а від образи хотілося ридати вголос? Тетяна любила свого чоловіка. Їй було боляче, що це почуття не взаємне, а свекруха…
…Таня ж приймала жінку за матір. Вона довіряла їй, раділа, що свекруха прийняла й підтримувала в усьому. Жінка й подумати не могла, що насправді свекруха буде говорити такі речі за її спиною. Глибоко в душі вона сподівалася, що здобула справжню родину, де її люблять, але тепер усі ці думки розвіялися. Чи можна говорити про сімейні стосунки в такій ситуації?
Тихенько залишивши квартиру свекрухи, зовсім забувши про речі, які планувала забрати, Тетяна поїхала додому. Однак тепер вона сумнівалася – чи могла вважати цю квартиру домом? Раз чоловік скаржився матері на неї, значить, уже думав, як позбутися дружини. Тетяні слід було просто підготуватися до неминучого.
Коли Борис повернувся з роботи, жінка поспішила уточнити, як у нього пройшов день, чи все нормально, але чоловік тільки відмахнувся від дружини, поскаржився на втому й сказав, що йому хочеться спати.
— Отже, ось так? Вирішив зректися мене? — прошепотіла Тетяна.
Краще б чоловік прямо сказав їй, ніж грав у мовчанку. Вранці жінка приготувала сніданок. Вона вирішила поговорити з коханим, прямо спитати – що саме його не влаштовує у стосунках.
— Ти що таке кажеш? Коли я тобі сказав, що мене щось не влаштовує? Все нормально. Мені все подобається. Переставай сама вже нісенітницю вигадувати й перекладати з хворої голови на здорову. Я ніколи раніше за тобою подібного не помічав. Ти мене зараз неприємно здивувала, — спалахнув Борис, схоплюючись з-за столу.
Увечері чоловік приніс квіти й попросив у дружини вибачення. Він сказав, що якщо своєю поведінкою змусив її думати, що його щось не влаштовує, то хотів би спокутувати свою провину. Тетяна попросила чоловіка бути відвертим з нею, вирішувати всі проблеми, що виникають між ними, в сім’ї, не залучати до цього свекруху.
— Невже тобі мама встигла щосі наговорити? Нібито я не скаржився на тебе. Дивно. Я запитаю в неї, що вона там надумала.
— Не треба, — обірвала чоловіка Тетяна. — Просто будь відвертим зі мною. Якщо втомишся від стосунків, то так і скажи. Не слід тримати в собі й накопичувати. Про всі невдоволення слід говорити відкрито, щоб шлюб не перетворився на муку і випробування.
Борис пообіцяв, що буде відвертим із дружиною, але Тетяні все одно було неспокійно, адже він дивно поводився, іноді з кимось говорив телефоном, а потім виглядав засмученим. Ще й ця розмова Валентини Миколаївни з подругою ніяк не виходила з голови. Вона точно скаржилася на свою невістку. Слів із контексту не викинути. І не на порожньому місці скаржилася.
Тетяна не знаходила собі місця, бо не було для неї нічого гіршого за невизначеність. Коли не знаєш, як ситуація повернеться завтра, стає важче навіть просто дихати. Чоловік продовжував стояти на своєму, говорив, що дружину свою любить і його все повністю влаштовує, але ось його нервовий стан не відпускав. Тетяна все думала, з чим це пов’язано. Якщо чоловіка все влаштовувало, то чи могла свекруха тиснути на нього й змушувати піти проти дружини?
Коли Валентина Миколаївна приїхала в гості, Тетяна не змогла більше стримуватися й мовчати. Подивившись в очі свекрусі, жінка прямо поставила запитання, яке непокоїло її кілька останніх днів:
— Ви мені гроші привезли, щоб залишила вашого сина в спокої?
— Гроші? Які такі гроші? І що це за розмови такі? Чому я маю давати тобі гроші, щоб ти залишила мого сина в спокої?
Валентина Миколаївна сильно здивувалася, наче не вона говорила всі ті слова телефоном, але Тетяна втомилася мовчати. Вона розуміла, що якщо ще якийсь час буде тримати все всередині себе, то стане тільки гірше.
— От і мені хотілося поставити вам те саме запитання. Мовчати більше сил немає, адже розумію, що чим довше тримаю це в собі, тим гірше стає. Я чула вашу телефонну розмову. Тоді я прийшла, щоб забрати дещо з речей, думала, що ви на роботі й ніяк не очікувала почути все те, що почула. Ви говорили, як погано вашому синові з такою жінкою, як я, хотіли запропонувати гроші, щоб позбутися мене. Тому й вирішила уточнити – саме за цим ви зараз прийшли?
Валентина Миколаївна похитала головою й усміхнулася. Вона взяла Тетяну за руки, присідаючи поруч із нею на дивані.
— Не про тебе я зовсім говорила. Як могла? Я люблю тебе, як рідну дочку. Ти ж чудово знаєш, як я до тебе ставлюся. І Борис любить тебе всім серцем. Розмова йшла про іншу жінку. Її звати Марина. Чоловік же розповідав тобі, що збирався одружитися до зустрічі з тобою, але дізнався про те, що в його коханої є інші чоловіки, й розлучився з нею. Так склалося, що зараз вона повернулася в місто. Імовірно, шукає нову жертву, а тимчасово вирішила знову докучати моєму синові й псувати йому життя.
Вона погрожує, що знайде спосіб зустрітися з тобою й наплете тобі всіляких гидоти, проходу не дає, майже щодня зустрічає Бориса біля роботи, хоча він і не звертає на неї уваги. Пристала так, що не відв’язатися від неї. Борис переживає. Він не хоче, щоб ти хвилювалася через дрібниці, не бажає, щоб ця одержима взагалі зустрічалася з тобою. Я хотіла запропонувати їй грошей, але син заборонив. Сказав, що звернеться до поліції, якщо вона не залишить у спокої.
Тетяна з полегшенням видихнула. Вона встигла стільки всього надумати, уже збиралася навіть розлучатися з чоловіком, думала, як буде жити без нього, а все виявилося зовсім не так, як вона встигла нафантазувати.
Вирішивши все зі свекрухою й вибачившись, що за уривками розмови встигла зробити невірні висновки й погано подумала про Валентину Миколаївну, Тетяна пообіцяла, що надалі все буде інакше. Якщо й з’явиться якась недомовленість, то вона говоритиме прямо, а не триматиме в собі.
Тетяна поговорила з чоловіком і сказала, що все дізналася про появу його колишньої. Вона поспішила заспокоїти чоловіка й запевнити, що жодні слова тієї жінки не змусять засумніватися у власному чоловікові.
Борису все ж довелося звернутися в поліцію, щоб позбутися нав’язливості й погроз тієї, яку вже давно залишив у минулому й забув. Марина поїхала в інше місто й більше не доставляла неприємностей, а шлюб подружжя став міцнішим. Засвоївши урок, Тетяна тепер уже всі питання вирішувала на березі, не дозволяючи сумнівам оселитися в своєму серці.
