Моя подруга Віра познайомилася з хлопцем в інтернеті.
Вона не дуже вірила в ці знайомства, але вирішила спробувати, так як її у реальному житті ще більше не щастило.
А Богдан на диво виявився, веселим, освіченим, з доброю душею та гарним почуттям гумору.
І плюс до всього, був досить симпатичним.
Вони кілька разів спілкувалися, потім зідзвонилися по відеозв’язку.
Віра зрозуміла, що по-справжньому закохалися.
І на радість дівчини Богдан відповів їй взаємністю.
Дівчина хотіла якнайшвидше зустрітися, однак Богдан всякими відмовками уникав розмови про зустріч.
Однак сильні почуття перемогли, і Віра сама не витримавши приїхала до нього.
А жив Богдан від неї аж за пару тисяч кілометрів.
Коли Віра приїхала за вказаною адресою, Богдан зустрів її зовсім неочікувано.
Вона тоді все зрозуміла, чому хлопець сам не пропонував зустрічі, та ніяковів, коли дівчина говорила сама йому, що хоче з ним зустрітися та побачити.
Бо, як виявилось, не міг ходити. Віра одразу не знала як себе поводити, однак її почуття Богдана і цього разу перемогли.
Молоді люди провели разом незабутні два місяці.
Уже скоро наближається дата їхнього розпису.
Для Віри, Богдан виявився і справді найкращим. Адже він її теж сприймав такою якою вона є.
І до того ж, дівчина завжди мріяла, про чоловіка, з яким буде про що поговорити.
А Богдан був і справді дуже розумним і дівчина мило називала його: ” Мій професор Богданчик”.
Автор: Нінель. Передрук заборонений.
