fbpx

Володя сказав байдужим голосом, вибач, і пішов. Завдяки цій ситуації непростій Жанна подякувала Богу, що зустріла нарешті свого єдиного та вірного чоловіка

Уже небуло сил їй плакати, ще й дощ зіпсував і без того поганий настрій. З Володею Жанна була вже два з половиною роки. Але на жаль, їх розлучили його батьки, яким Жанна з першого знайомства не сподобалась. Ну звісно, вона – проста дівчина, не пара його синові, в якого батьки освітяни. Вони знайшли Володі наречену самі, і він і не суперечив їм.

Вчора і відбулося їхнє весілля.

Дівчина сиділа в залі очікувань на вокзалі і прокручувала в голові недавні події з свого життя. Їй було безмежно образливо за себе, Володя під час їх останньої зустрічі був таким байдужим, прийшов і сказав тільки вибач і пішов.  Напевне, у нас не було кохання. Це була звичка – подумала Жанна. І заспокоївши саму себе подумки сказала, що все буде добре і вона обов`язково найближчим часом зустріне свого єдиного.

Маршрутний автобус запізнився як завжди під кінець тижня, коли з навчанння студенти повертаються додому. Вільного сидячого місця, звісно ж, не було уже, і Жанна ще літаючи в думках не почула навіть, коли їй запропонував місце молодий юнак.

Вернувшись в реальність, дівчина присіла і подякувала хлопцеві і вони почали спілкуватися. Хлопець той ще був студентом останнього курсу, а Жанна вже закінчила курси шиття і працювала в районі в місцевому великому ательє.

Руслану, так звали хлопця, відразу припала до душі дівчина, яка була простою і щирою у спілкуванні. Приїхавши на кінцеву молоді люди обмінялися номерами телефонів.

Через декілька днів Руслан зателефонував і запросив Жанну на побачення. Гуляючи вечірнім містом, дівчина поступово розповідала хлопцеві про своє життя. І виявилось, що він теж нещодавно пережив важке розставанння. Вони, розуміли і щиро підтримували одне одного. Їм було цікаво проводити разом час, і їхні дружні стосунки переросли у справжні почуття.

Закінчивши університет, Руслан допоміг вступити туди ж Жанні на заочну форму навчання, бо так як дівчина вже доглядала за іхнім маленьким синочком Сергійком. А після закінченння двоє працювали на одній фірмі. Довгими осіннніми вечорами усі троє сиділи у затишній кімнаті і дивилися фільми і передачі і Жанна пригорнувшись до своїх найрідніших, подумки щиро подякувала Богу за чоловіка, синочка та справжнє сімейне щастя.

You cannot copy content of this page