— Мамо, на вулиці дощ. Закрий балкон, щоб Тетянка не застудилася. – Сказав Юрко роблячи уроки.
Мама подивилась у вікно кухні, але дощу там не було.
— Юро, дощу немає. – Сказала мама і продовжила готувати обід, наспівуючи якусь відому пісню.
— Мамо, я бачу, що йде дощ. – Не вгамовувався син.
Жінка увійшла в кімнату. За письмовим столом сидів Юрко, а біля шафи тихо гралася Тетянка.
— Дійсно щось капає. – Здивувалась жінка.
Вона підійшла до балкона, щоб подивитись у чому справа і мимоволі почула сварку чоловіка з дружиною, що мешкали над нею. Вона хотіла закрити балкон, щоб діти не чули, але раптом зупинилась, почувши своє ім’я.
Чоловік обурено сказав:
— Як таке можна терпіти? Ти подивись тільки? У Ольги з нижчого поверху діти доглянуті, завжди чисті та нагодовані. Тетянка ще на горщик не ходить, але вона про неї дбає. І речі випере вчасно і на двір виведе, як на весілля малу вдіне. Завжди вона у білих речах. А ти? – Ніяк не міг вгамуватися чоловік.
— Я теж піклуюсь про нашого Максима. Він теж чистим ходить. – Виправдовувалась жінка.
— Де там? Ти хоч би колготки з нього попрала. А то розвішуєш як є. Додому ввійти неможливо, все с запахом, немов у туалеті живемо. – Продовжував чоловік. – Ти що, пелюшки вивісила? Хоч би їх попрала. Сором який. Що люди скажуть? Ще й покривало сире повісила. Всі вікна напевно сусідам заляпала. Йди до Ольги да повчися, як жити треба.
Сусіди ще довго сперечалися, проте жінка вирішила закрити балкон, щоб діти не чули тої сварки. Їй самій так смішно стало і водночас приємно, що її поставили у приклад.
Ввечері Ольга розказала чоловіку про що сварились сусіди, а той тільки посміхнувся та запитав:
— Як ти речі переш, у нас зламалась пральна машина?
Жінка відповіла:
— Я ставлю виварку, кидаю туди шматки господарського мила та білий одяг. На плиті все виварюю, а як вода охолоне, полощу у ванній. Тому у нас діти завжди чисті ходять та у білому.
