— Виходить, Микола з Наталею зароблятимуть гроші, а працювати за них маємо ми? Та й квартира у нас невелика: одна спальня — наша, друга, лише тринадцять квадратів, — Ігорева. Там трьом хлопцям просто не розміститися!
Коли Гліб повернувся з роботи, він одразу поділився з дружиною новиною про плани свого старшого брата Миколи.
— Ти не повіриш, — сказав він Катерині, знімаючи куртку. — Микола з Наталею подали заяви на звільнення і збираються на пів року поїхати за кордон працювати. Вже домовилися про роботу й проживання. Кажуть, що до океану недалеко, тому ще й відпочинуть.
— Оце так новина! — усміхнулася Катя. — Вирішили відпочити за всі попередні роки й одразу з запасом на майбутнє.
— Ні, не зовсім так, — засміявся Гліб. — Вони їдуть не відпочивати, а працювати. У Миколиного друга там невеликий готель — вісімдесят номерів. От він і запросив їх на сезон: Миколу — обслуговувати будівлю, а Наталю — на кухню допомагати. Обіцяє офіційне працевлаштування.
— А коли повернуться, їм знову доведеться шукати роботу, — зауважила Катя.
— Та що ти! — махнув рукою Гліб. — Наталія — чудовий кухар, а хороших кухарів завжди цінують. Ну, а сантехнік без роботи взагалі не залишиться. До того ж друг пообіцяв, що житимуть вони просто в готелі. Звісно, не у найкращому номері, але все ж. Харчування — безплатне. Тобто вся зарплата залишиться чистою. Єдине — дорогу оплачують самі.
— Не знаю, — засумнівалася Катя. — Гадаю, часу купатися у них не буде. Хіба що у вихідні.
— У них буде один вихідний на тиждень, — уточнив Гліб.
— А куди вони дітей подінуть? — запитала дружина.
— Вони візьмуть з собою тільки Олега, йому якраз час виїхати й вступати десь у коледж. Вибрали для нього щось у Польщі, але ще подивитися хочуть на гуртожиток.
— Так у них ще двоє дітей. Молодший — у другому класі, старший — у п’ятому. Він же ровесник нашого Ігоря. Їм ще треба вчитися, а батькам час виїжджати. Якщо візьмуть із собою, хлопці цілими днями будуть без нагляду. А молодшого ніде не залишиш самого, за ним постійно дивитися потрібно. Занадто шустрий видався, — сказала Катя.
— Начебто їхні батьки заберуть хлопців до себе на дачу, — відповів Гліб.
— На все літо? Та мама ж потім зовсім втомиться. У неї тиск часто підвищується. Не варто було б їй брати на себе таку відповідальність, — занепокоїлася Катерина за свекруху.
— Вони ще й свою трикімнатну квартиру хочуть здати, щоб і за комуналку не платити, і трохи заробити, — додав Гліб.
— Так, плани у твого брата грандіозні, — усміхнулася Катя.
— А ми, кохана, куди цього літа? — запитав Гліб, жартома притискаючи дружину до себе. — Може, на Світязь?
— Гаразд, треба вже бронювати готель, — погодилася вона.
Через чотири дні до них завітала свекруха, Світлана Михайлівна.
— Катрусю, ви з Глібом де цього літа відпочиватимете? — поцікавилася вона.
— Ми вирішили поїхати на Світязь, — відповіла Катя.
— А може, цього року трохи зекономите? — обережно почала свекруха. — І добру справу зробите — допоможете родичам.
— Яким це родичам ми маємо допомагати? — здивувався Гліб.
— Та ж ви знаєте, що Коля з Наташею їдуть на заробітки. Хлопців із собою взяти не можуть, а я з двома онуками пів року не впораюся. Більше допомогти нікому. Тим паче, що їхній Максимко — ровесник вашого Ігоря, їм буде весело разом. А за Антоном, молодшим, ти, Катрусю, приглянеш, — лагідно мовила Світлана Михайлівна.
— Перепрошую, але ви серйозно? — Катя подивилася на неї з подивом. — Як ви взагалі могли запропонувати таке?
— А що тут такого? — обурилася свекруха. — Хлопці дорослі! Не немовлята ж, щоб підгузки міняти. Головне — нагодувати їх сніданком, потім випустити на двір. На обід — по тарілці супу, а ввечері гречка з сосисками. Велика ж то справа?
— Якщо це так просто, то чому ви самі відмовляєтеся? — різко відрізала Катя. — Ми з Глібом цілими днями на роботі. Я можу залишити свого сина вдома самого, або до своїх батьків завести, але не збираюся відповідати ще й за дітей Миколи.
— Мамо, це що за нісенітниця? — втрутився Гліб. — Виходить, Микола з Наталею зароблятимуть гроші, а працювати за них маємо ми? Та й квартира у нас невелика: одна спальня — наша, друга, лише тринадцять квадратів, — Ігорева. Там трьом хлопцям просто не розміститися!
— Сину, — спокійно сказала Світлана Михайлівна, — ми про все подумали. Можливо хоч на якийсь час хлопців візьмете?
— Ні, — твердо відповіла Катерина. — Вам же відомо, що на літні канікули ми Ігоря до моїх батьків у село відвозимо. Там свіже повітря, ягоди й овочі з городу. Мама з татом не тільки за онуком дивляться, але й сестрі допомагають. Марина ще у декреті, то часто приїздить туди, щоб самій з дітьми вдома не сидіти, поки Вадим, її чоловік, у рейсі.
— А до чого тут твоя сестра? — не зрозуміла свекруха.
— А як це виглядатиме? Ігор буде у моїх батьків, я їздитиму в село на вихідні, а ваші онуки будуть самі у квартирі у нас сидіти? У моїх батьків і так замало вільного місця, ми всі там ледь вміщуємося, тому я не можу її ще про двох хлопців просити.
Проте свекруха не переставала пропонувати варіанти.
— Якщо ви переїдете у квартиру Миколи? — сказала вона тихо.
— Ми? Повинні будемо переїхати у їхню трикімнатну? А навіщо? — здивувалася Катя.
— Як же ти не розумієш, доню? У вас же квартика маленька — усього дві кімнати. Ви з Глібом житимете у спальні, Ігор — на дивані у залі, а хлопці залишаться у своїй дитячій. І платитимете тільки за комунальні послуги. А щоб Наталя з Миколою не втрачали грошей на оренді, ми здамо вашу двокімнатну квартиру, і гроші, які платитимуть орендарі, ви переказуватимете їм. Звісно, за вашу квартиру виручите менше, ніж за їхню, але Наталія з Колею й на це згодні, — із запалом пояснила Світлана Михайлівна.
— Ви довго думали, перш ніж вигадати таку нісенітницю? — різко запитала Катя.
— Як це так? Здавати нашу квартиру, гроші віддавати, а яким коштом годувати хлопців? І взагалі, як вам тільки таке в голову прийшло? Все, розмова закінчена.
— Ти що, хочеш сказати, що мені час іти? — образилася свекруха.
— Ні, я вас не виганяю. Просто давайте закінчимо цю розмову. І, до речі, передайте Колі й Наталії, що з їхніми дітьми ми сидіти не будемо, — твердо відповіла Катя.
— Гліб, а ти що скажеш? — звернулася Світлана Михайлівна до сина.
— Мамо, якщо Коля хоче заробити, то хай сам розв’язує свої проблеми. Якби сталося щось серйозне — ми б допомогли, звісно. Але пів року жити з чужими дітьми — це вже занадто. Я повністю згоден із Катею: доглядати за хлопцями брата ми не будемо, — відповів Гліб.
Свекруха образилася й пішла. А Гліб з Катериною сіли пити чай.
— Знаєш, любий, — сказала жінка, — хитрі вони, твої родичі. Придумали, як гарно заробити, але куди дітей подіти — не подумали. Я впевнена, вони ще не раз про це нагадають. Твій брат обов’язково почне тобі дзвонити, називатиме тебе підкаблучником і доводитиме, що ти маєш бути головним у сім’ї. Тож попереджаю: якщо ти раптом піддасися їхнім вмовлянням, я з Ігорком поїду до батьків і житиму окремо. Я серйозно.
І справді, наступного дня свекруха прийшла з Наталею. Удвох вони дві години «вмовляли» Катю.
— Катюшо, ну зрозумій ти мене, — благала Наталія. — У нас двоє синів, іпотека, постійно бракує грошей. Я з кухні не виходжу, а зарплата зникає за кілька днів — і незрозуміло куди. А тепер друг Миколи запропонував підробити.
— Знаєш, Наталю, я не проти. Заробляйте. Тільки нас не чіпайте. У нас з Глібом свої плани на літо, і ми їх міняти не збираємося, — спокійно відповіла Катя.
— Невже тобі важко приглянути за нашими дітьми? — не здавалася Наталія.
— Ти знаєш, я просто вражена. Через гроші ти готова пів року не бачити власних синів. Що ж ти за мати така? — відрізала Катя.
Свекруха з Наталею пішли ображені, ні з чим. Ввечері задзвонив телефон — це був Коля.
— Знаєш, брате, ми ось що надумали. Ту орендну плату, яку ви отримаєте за свою квартиру, ми могли б ділити навпіл, — запропонував він.
Гліб обурився не на жарт.
— Миколо, — сказав він, — дай нам спокій. І щоб більше з такими «пропозиціями» до мене не звертався.
Микола з Наталею все ж поїхали на заробітки. Синів залишили у бабусі з дідусем, квартиру здали. Та коли повернулися через пів року, то були вражені: більшу частину заробленого довелося витратити на ремонт — орендарі перетворили оселю на руїну.
А за три дні після їхнього повернення Світлані Михайлівні стало недобре. Серце занепокоїло і жінка потрапила до лікарні. Довелося Михайлу ще витрачатися на лікування матері. Звісно Гліб теж допоміг грошима, а Катерина — носила передачі, але свекруха відновлювалася довго.
Катя з Глібом тим часом спокійно працювали до відпустки, а потім утрьох — з Ігорком відправилися на відпочинок. На Світязь не поїхали, а от у горах сім’я гарно відпочила. Найцікавіше, що Коля з Наталею у всіх своїх неприємностях звинуватили саме їх — Гліба та Катю.
