Після десяти років шлюбу я розлучився з дружиною Сталось це три роки тому. Не витримав я доженних сварок і образ і звалив. Синам, а у нас їх двоє, я допомагаю чим можу і виплачую аліменти. Сподіваюся, виростуть – зрозуміють мене.
Характер у колишньої кепський, не можна було з нею без лайки ні про що домовитися і дня прожити спокійно не виходило. Але відверто скажу, я розчарований і в сучасних жінках. Після розлучення я їх побачив.
Після розлучення, поїхав на заробітки до Києва. Вахта. Ось пробув я там півмісяця, повернувся додому до матері. Гроші зароблені поділив по справедливості: на виховання пацанів віддав колишній, матері своїй і собі залишив.
Без жінки, зрілому мужику важкувато. Вирішив я знайти собі подругу. Знайшов у перший же день. Далеко і ходити не довелося – приголубила мене моя ж однокласниця Маринка, ясна річ, теж розлучена. Тиждень ми з нею жили відмінно. Вечорами я влаштовував смачні вечері, подарував їй новий китайський смартфон. Вона мене теж добре ублажала цілий тиждень. Але потім гроші у мене закінчилися. Я їй кажу: «Марин, а може мені не їхати до Києва? Давай, я роботу тут в селищі пошукаю. Влаштуюся, і будемо жити. Приймеш мене назовсім?»
Але вона, мабуть, просікла, що я на мілині і відповідає: «Ні, Льох. Вали до Києва, у тебе як раз два тижні закінчуються – час тобі їхати, час на вахту свою заступати». Ну, коротше, я поїхав знову до столиці. Відпрацював визначений термін і повернувся. Знову до Маринки. Все у нас закрутилося по-новому: пили-їли смачно. Гроші закінчилися, знову вона мене виганяє – йди, мовляв, або до матері своєї, або до Києва, або куди подалі … Коротше, я зрозумів, що без грошей я їй не потрібний.
Потім був ще випадок. Це вже у Києві. Не поїхав я додому відразу, а пішов до нічного клубу. Вирішив там щастя чоловічого пошукати. Підчепив одну дівчину. Така гарна. Природно, пригощав її. Потім не зрослося. Сам винен, проговорився, що працюю в охороні. Вона відразу якось здулася і зникла. Хоча я розраховував на продовження стосунків. Ні, не вийшло. Даремно тільки витратився на неї. Довелося потім десть днів у матері сидіти без грошей і чекати, коли знову на вахту їхати.
Час від часу заглядаю я в інтернет, на сайти знайомств. Там кандидаток на сімейне життя багато. Звертаєш, звичайно, увагу на красиві обличчя, на стрункі фігури. Ось вибрав якось одну і вирішив написати їй. Вона відповіла. Далі – більше, зав’язалося листування. Вона запропонувала по ватсапу поспілкуватися. Я її обличчя побачив і зрозумів, що розвели мене. Вона насправді не та, що на фотографії, тільки волосся схоже. Не сподобалася вона мені, і голос у неї грубий, як у мужика.
Я, звичайно, знаю, що не всі жінки у нас погані, поганих не дуже багато. Хороших і красивих більше. Набагато більше. Але багато заміжня. Шкода … Але у мене з’явилася надія. Нещодавно мама повідомила, що тітка Віра, її подруга, знає одну хорошу дівчину і познайомить мене з нею. Дівчина мого віку, дітей немає, дуже скромна. Думаю, цього разу все вийде. Все зростеться, коротше.
Фото ілюстративне – shkolazhizni.ru
