fbpx

Я його не бачила п’ять років, а коли побачила, мені стало болісно. Тепер звинувачую себе у тому, що з ним сталося

Як часто після розлучення ми думаємо про наслідки? Звісно, можна домовитися з чоловіком, як роз’їхатися, з ким житимуть діти, оговорити аліменти та тому подібне, але неможливо спрогнозувати, що відбуватиметься в душі людини. Якби я знала, що він стане таким, я б намагалася шукати компроміси.

Ми з чоловіком розлучилися після десяти років шлюбу. У нас двоє дітей, які живуть зі мною. Після розлучення пройшло вже п’ять років і озираючись назад, я не знаю чи правильно вчинила.

Причини нашого розлучення я не хочу згадувати. Пам’ятаю тільки, що їх було декілька. Але в той момент я вирішила, що нам краще жити окремо. Я його не бачила п’ять років, а коли побачила – мені стало болісно.

Після нашого розлучення, чоловік почав опускатися на саме дно. Коли я його побачила, виглядав він, м’яко кажучи, не дуже – весь пом’ятий, очі червоні, мішки під очима, одяг не попрасований.

Почала цікавитися про долю колишнього у спільних друзів. Виявилася, що відразу після розлучення він пішов у запій. І це дивує найбільше, оскільки він взагалі не пив. Через деякий час, він потрапив до лікарні, здоров’я не витримало. Потім жив ще з якоюсь дівчиною, але не вжився. Він постійно порівнював її зі мною, на що вона спочатку ображалася, а потім не витримала і виставила його з речами. Наразі він живе у своїй матері. Не працює.

Як я про все це дізналася, мені стало болісно на душі, адже якоюсь мірою я винна у тому, що з ним сталося. Я не знаю, чи будемо ми разом, але я ніколи не забороняла йому бачитися з дітьми. Допускаю, якщо він перестане пити та знайде роботу, ми ще можемо бути разом. Принаймні спробуємо. Все ж таки, він мені не чужий.

You cannot copy content of this page