У великій, але тісній квартирі, де жили дві господині – Світлана, молода невістка, та її свекруха, пані Людмила, – постійно вирували пристрасті.
Кожен день був схожий випробування, а найгострішою точкою конфлікту став… коридор.
Одного ранку Світлана, поспішаючи на роботу, зачепила парасолею вазу, яка стояла біля шафи Людмили. Ваза встояла, але Людмила вже була тут як тут.
– Світлано! Ти що, жартуєш? Це вже не смішно…
Не бачиш, куди йдеш? – Голос Людмили прозвучав пискляво.
– Ой, вибачте, Людмило Василівно, я не навмисне, – невістка ледь стримувала роздратування.
– Я ж лише пройшла…
– “Лише пройшла”! – Людмила сплеснула руками. – Ти щодня туди-сюди, туди-сюди! Це мій коридор! Це мої речі!
Світлана глибоко вдихнула, намагаючись не підвищувати голос.
– Але ж ми тут живемо всі разом. Як мені пройти до кухні чи до ванної, якщо не цим коридором?
– А ось так! – Людмила підійшла ближче, її обличчя почервоніло. – Я вже втомилася від твого “туди-сюди”! Ти робиш тут безлад!
Світлана відчула, як її щоки палають.
– Я роблю безлад? Я акуратно ходжу, наскільки це можливо!
– Я тобі кажу: не ходи цим коридором! Шукай іншу дорогу!
– Іншу дорогу? – Світлана ледь не розсміялася від абсурдності ситуації. – Ми живемо в трикімнатній квартирі, Людмило Василівно! Я маю літати чи повзти через стіну?
– Не смій мені грубіянити! – Свекруха вказала пальцем. – Це мій дім! І я тобі ще раз кажу: не ходи тут! Або навчися ходити так, щоб я тебе не бачила і не чула!
Вечором, коли прийшов чоловік Світлани, Андрій, вона не витримала:
– Андрію, твоя мама офіційно заборонила мені ходити коридором! Ти це розумієш?! Вона сказала: “Шукай іншу дорогу!”
– Ну, мамо, – почав Андрій, намагаючись бути посередником, – це неможливо! Світлана ж не телепортується!
– А ти не лізь! – різко обірвала його Людмила. – Вона мені все тут псує! Вона! Невісточка!
– Людмило Василівно, я більше не можу! – вигукнула Світлана. – Ми живемо разом, і це не лише ваш коридор!
– Можеш, можеш, – прошипіла свекруха. – Або ходи, як привид. І не торкайся нічого! Жодного твого кроку я не хочу тут бачити!
Наступного дня Світлана демонстративно пересувалася квартирою, притискаючись до стіни, як тінь. Але конфлікт був уже глибоко вкорінений
Андрій намагався поговорити з матір’ю окремо, пропонуючи переставити вазу або розмежувати простір, але Людмила була непохитна.
– Я не зрушу ні на сантиметр! – заявила вона синові. – Я тут хазяйка! А вона нехай шукає вихід!
Світлана ж дійшла до крайності: почала заходити у ванну кімнату через загальні двері проповзаючи повз вітальню, лише б не йти “коридором”. Це виглядало настільки сюрреалістично, що Андрій схопився за голову.
– Мамо, Світлана ледь не випала з балкона, обходячи твої речі! Це ненормально! – крикнув він.
– Зате акуратно! – переможно відповіла Людмила, поправляючи вазу. – Бачиш, захоче – знайде, як не заважати!
Але Світлана вже прийняла рішення: “Я краще з’їду, ніж буду повзати, як тінь, у власному домі!” Ця ситуація за кілька метрів спільної площі перетворила їхнє життя на нестерпний фарс, руйнуючи шлюб із середини.
Світлана Малосвітна
