До мене в гості приїхала подруга і по сумісництву хресна мама моєї доньки. З Тамарою ми з дитинства разом, у школі навчались в одному класі, в інститут вступали разом. Ми разом усе життя, вона мені як сестра рідна.
Останні два роки ми живемо в різних країнах, бачимося дуже рідко, але спілкуємось досить часто. На свята я до України не поїхала, а тут Тамара ні з того, ні з сього телефонує і каже, що приїде на тиждень до нас у гості до Польщі. Я неймовірно зраділа, але й здивувалася. Скільки її запрошувала, то вона все говорила що ніколи або грошей немає. А тут їде, ще й сама, без дітей. Їх вона з чоловіком лишила вдома.
Я була неймовірно щаслива, а то всі свята сама з дітьми була, а тут подруга на тиждень приїде. Я наготувала купу всякої смакоти, аби пригостити гостю з дороги. Переселила дітей до себе в кімнату, щоб виділити для Тамати окреме місце, щоб їй було комфортно. Напередодні приїзду ще поїхала купила їй подушку і ковдру, бо у нас не було зайвих.
Я хотіла подрузі Вроцлав показати, купила квитки в театр, вибрала ресторан, куди хотіла зайти з нею. Словом, я готувалася до приїзду Тамари ніби до весілля. І цей день нарешті настав.
О п’ятій ранку я поїхала на вокзал, автобус затримувався на дві години, але я чекала. Ми нарешті зустрілись, навіть передати не можу мою радість. Подруга стомлена, але щаслива теж. Вже вдома ми випили ранкової кави, трошки потеревеніли і Тамара пішла відпочивати.
Пообіді ми пішли гуляти містом, погода була хороша, тож можна було нескінечно довго блукати вуличками старого міста, яке особливо гарне на свята. Ввечері повернулись додому, повечеряли. Я вклала дітей спати, а з подругою сіли на кухні ігристого пригубити, по душам поговорити. Бо говорити ми можемо безкінечно.
От саме тоді Тамара і сказала мені, що завтра їде вже… Як, куди, що сталось, чому так швидко? У мене ціла купа питань в голові одразу і я відверто засмутилася. Але тут Тамара видала, що їде не додому, а до Іспанії, там у неї ще справи і засміялась якось дивно.
Я намагалася скласти пазл в себе в голові і він виглядав так: Тамара вдома всім сказала, що їде до мене в гості на тиждень, а сама збирається далі, до іншої країни і приховує це від рідних. Цікава картинка.
Після кількох келихів вона стала більш балакучою і зізналася, що їде до “одного чоловіка”, як вона його назвала. Я нічого не сказала, бо не очікувала такого від подруги і навіть не знала, як на це реагувати.
Тамара поїхала, а я от сиджу і думаю, як це все переварити і скільки мені доведеться її прикривати.
