Одного разу мені сестра розповідала історію. Запамятала її. Це були сімдесяті роки.
Запросив її кавалер, Михайло у кафе. Замовили деруни з сметаною та соки з трубочками. Розговорилися жваво.
Та Оксана помітила як Михайло позирає за іншими дівчатами. Звісно ж Оксані це не сподобалося. Випили ще кави і Михайло питає:
-Оксано, ти мені дуже подобаєшся, я б з радістю з тобою навіть оженився. Ти про моє життя не знаєш нічого, я хочу тобі сказати, що у мене є двоє дітей. Дружину я давно не люблю. Живу з нею заради дітей. Та ти ще дуже молода. Мені уже 38 а тобі тільки 25. Але я маю бізнес. Вмію заробляти і тобі допоможу свою фірму відкрити, станеш мільйонеркою.
Оксана довго не думала, відповіла:
-Я не знала, Михайле, що ти одружений. Розумію, що дружина тобі набридла. У великому господарстві завжди є до чого присікатися. Михайле, та якби тобі дружина не відслужила на дім та родину то хтозна чи був би ти мільйонером. Мав можливість робити що хотіти, а тепер ось бач, жінка набридла, не любиш її.
-Михайле, думаєш тільки у тебе робота? У дружина теж робота, ще й без вихідних. Ти недооцінюєш і знецінюєш свою жінку. Яка за дітьми дивиться, піклується та виховує.
Михайло довго не думав, образився. Оплатив замовлення. Встав, викликав таксі Оксані, оплатив і пішов геть. Більше Оксані не писав і не телефонував.
Після цього Оксана почала придивлятися до людей. У неї ніби інший погляд зʼявився на чоловіків.
І таких чоловіків на жаль є багато, а чи помінялися б вони з жінкою. Хай би жінка в бізнес сама пішла, а вони з дітьми дома сиділи. Чи готовий хто на таке?
Наразі Оксана заміжня, мають трьох дітей, четверо онуків. З чоловіком у них гармонія в стосунках. І стільки ще сил та нерозданих почуттів.
І дуже неохота перетворитися Оксані на бабцю, яка тільки й бурчить і скаржиться. Вона щороку молоділа душею. Дивилася на чоловіка, він на неї, і думали про те, чого раніше не помічали.
Їх очі сяяли, а в них блиснули сльози радості.
Автор: Леся Вечірня.
