— Я не зрозумів, а куди ти відправила п’ять тисяч гривень? — обурено запитав Валерій.
Надя тут же почервоніла. Вона так сподівалася, що чоловік не помітить цих грошей. Але останнім часом він ретельно вивчає всі витрати своєї дружини. І хоч Надя старанно економила, щоб зникнення п’яти тисяч гривень було непомітним, Валерія обдурити не вдалося.
— Мамі відправила. Їй не вистачає на ліки, — тихо промовила вона.
— Мамі?! Я не зрозумів, я що, працюю без відпочинку заради здоров’я твоєї матері?! Вона мені взагалі ніхто! Щоб цього більше не було!
— Валеро, ну ти ж знаєш, що в неї зараз складна ситуація, — намагалася вгамувати Надя чоловіка, — хто, крім мене, їй допоможе?
— Крім тебе?! — навис він над нею. — А ти ці гроші заробила, щоб розпоряджатися ними на власний розсуд, га?
— Але ти ж знаєш, що я зараз у декреті… Я поки що не можу працювати…
— Так от, поки працюю тільки я, я буду сам витрачати гроші. Ще раз таке станеться, і звітуватимеш мені за кожну копійку!
Валерій вийшов із кімнати, голосно грюкнувши дверима. Надя прислухалася: раптом доньку розбудив? Та ні, у дитячій стояла тиша. І тоді Надя тихенько розплакалася.
Коли вона тільки познайомилася з Валерієм, він здався їй найкращим із чоловіків. Веселий, щедрий, розумний. Він підкорив її практично з першого погляду. Вони зустрічалися близько пів року, а потім Надя зрозуміла, що при надії.
Валерій дуже зрадів і одразу ж зробив Наді пропозицію. Він вважав, що дитина має з’явитися у шлюбі. І, звичайно, Надя погодилася. Щоправда, майже одразу після весілля з’явилися тривожні дзвіночки. Надя не хотіла звертати на них уваги, вважаючи, що просто чіпляється до свого чоловіка. А варто було.
Наприклад, Валерій став вирішувати все сам. Навіть ім’я майбутньої доньки він обрав самостійно. І коли Надя сказала, що воно їй не дуже подобається, Валерій обурився.
— Так звали мою бабусю! І мою дочку зватимуть так само! Я так вирішив!
І Надя пішла на поступки. Тому в них з’явилася дівчинка Алевтина. І з часом Надя навіть звикла до цього імені, і воно стало здаватися їй навіть гарним.
Потім Валерій став контролювати харчування Наді, пояснюючи це тим, що піклується про її здоров’я. Жінці снилася смажена картопля, яку вона так хотіла, і яку заборонив їй Валерій. А ще вона свій ранок не уявляла без шматочка шоколаду, але й це теж стало їй недоступним. Лише приїжджаючи до своєї матері, Надя могла поїсти того, що забороняв Валерій. І це було дивно — їсти потайки від чоловіка.
Але вся істинна суть Валерія розкрилася, коли в сім’ї сталося непередбачуване. Мама Наді, Ольга Петрівна, сильно захворіла, коли жінка була на останньому місяці вагітності. Коли Надя була у пологовому, її мамі робили операцію.
На щастя, операція пройшла добре, але мамі потрібне було тривале відновлення. А ще вона не змогла працювати. Довелося вчитися жити на одну пенсію. І Ольга Петрівна економила, як могла, але для того, щоб повністю відновитися, потрібні були хороші ліки. А коштували вони дорого.
Надя сказала про це своєму чоловікові, адже він дуже непогано заробляє. Її декретні були зовсім маленькими, що і на підгузки дитині не вистачало. Але Валерій сказав тверде «ні», розставив фінансові пріоритети. Мовляв, декретні Надя повинна витрачати на дитину, а його зарплата — це решта витрат. І всякі там ліки для тещі в їхнє число не входять.
І все ж Надя потроху відправляла своїй мамі гроші. То п’ятсот гривень, то тисячу. Але Валерій щось запідозрив і став контролювати її витрати. А тут мамі потрібно було йти на обстеження. Звичайно, воно має бути безкоштовним, але щоб пройти все безкоштовно, потрібно витратити близько пів року. Усюди черги, і лікарі, не соромлячись, говорили відверто про те, що більшу частину процедур доведеться проходити в платних клініках.
І тоді Надя відправила мамі п’ять тисяч гривень. Вона економила на витратах, ходила пішки до поліклініки, сама практично нічого вдень не їла. І ці п’ять тисяч гривень не мали сильно вплинути на бюджет. Але чоловік вирішив перевірити, і ось, усе закінчилося сваркою.
Притому своїм батькам він того місяця купив новий холодильник, бо старий у них зламався. І коли Надя заїкнулася, що й її мамі тоді можна підкинути трохи грошей, Валерій обурився. Мовляв, теща мені ніхто. Вийдеш на роботу, і підкидай, скільки хочеш.
Надя сиділа сама в кімнаті, думаючи, як на все це реагувати. Так, вона зараз залежить від чоловіка. Як можна їй вийти на роботу, коли дочці всього чотири місяці? Але їй було прикро й образливо. Мамі гроші ж потрібні на лікування. І працювати вона через хворобу не може, а не просто не хоче.
Валерій давно перестав здаватися Наді ідеальним чоловіком. Надя нічого не вирішувала. Навіть в обговоренні їхньої відпустки не брала участі, Валерій все вирішив і поставив перед фактом. І гаразд би він був чудовим батьком. Та ні. До доньки він ночами не вставав, лише бубонів крізь сон, щоб Надя швидше її заспокоїла, бо він не виспиться.
Коли Валерій повертався додому, він не поспішав взяти доньку на руки. Спокійно вечеряв, дивився відео на телефоні, і лише потім міг потримати її хвилину на руках. Купати він її не допомагав, і жінці доводилося справлятися самій. Та й гуляти на вихідних не ходив, заявляючи, що хоче відпочити.
Надя думала про те, що не таким вона уявляла собі сімейне життя. Вона згадувала свого покійного батька. Той завжди допомагав її матері, вони все вирішували разом, та й із донькою своєю він возився. І найприкріше, що Надю тримає поряд із ним тільки фінансова прив’язаність. Як їй впоратися? Чекати, поки дочка піде до садка? Як їй допомогти мамі? Та й сама Надя на кого перетвориться за ці кілька років?
Образа й розпач виявилися сильнішими за страх. І Надя переконала себе, що впорається. Чоловік спав, абсолютно не переймаючись почуттям провини. Вона ще раз глянула на нього і зрозуміла, що не хоче бути поруч із цим чоловіком. І не хоче, щоб її донька росла в таких умовах, щоб потім знайшла собі такого самого як її батько, просто тому що в неї буде неправильне розуміння.
Наступного дня, коли Валерій пішов на роботу, Надя зібрала свої речі та речі Алевтини, і поїхала до мами. Коли Валерій повернувся додому і не виявив свою дружину з донькою, він обурився. Чоловік подзвонив Наді і став її ображати. Говорив, якщо вони не повернуться, то він забере дитину. Але Надя не піддалася, хоч і було ніяково. Вона твердо стояла на своєму, кажучи йому, що хоче розлучитися.
З мамою було спокійно. Вперше за довгий час Надя не відчувала тиску. Вони вирішили, що впораються. Якось. Суд залишив доньку з мамою, хоч Валерій і тиснув, як міг. Йому присудили платити аліменти.
Бабуся ж була найчастіше вдома, і Надя змогла вийти на півдня на підробіток. Жили вони, звичайно, скромно. Мама пройшла всі обстеження, і після ще однієї операції остаточно пішла на поправку. У півтора року Надя віддала дочку у дитячий садок, а сама вийшла на роботу. Ольга Петрівна, як тільки оговталася від хвороби, теж пішла працювати. І стало одразу легше.
І хоч було досить важко фінансово, Надя жодного разу не пошкодувала, що втекла від чоловіка. Донька росла в спокійній обстановці, оточена любов’ю та турботою. А батько, який так хотів установити над нею опіку, просто зник з усіх радарів. Аліменти, щоправда, платив, але дочкою абсолютно не цікавився.
Надя знала, що в нього нова жінка — молода і симпатична, яка мелькала з ним на фото. Надя не навмисне побачила ці фото, просто вистрибнули в стрічці соцмережі. І все, що вона відчула, так це жалість. Вона ж знала, як добре Валерій уміє прикидатися надійним чоловіком. І знала, який він насправді. Але це була не її проблема. Все, що її турбувало — донька і здоров’я мами. І, на щастя, у них у усіх все було чудово.
