fbpx

Я отримала легку роботу, оплачувану квартиру і походи в салони краси. Коли мого коханця звільнили, я дісталася його «спадкоємцеві» – новому директору

Я отримала легку роботу, оплачувану квартиру і походи в салони краси. Коли мого коханця звільнили, я дісталася його «спадкоємцеві» – новому директору

Я виросла в бідній сім’ї. Батько – опустився, вже п’ятнадцять років сидить на шиї мами. Крім мене, в сім’ї ще 2 дітей – мої молодші брат і сестра. Мама все життя працює медсестрою. Уявляєте собі рівень життя в родині, де 5 чоловік жили на зарплату медсестри?

Директор філії окинув мене, наївну випускницю, м’ясоїдним поглядом. Я погодилась. І отримала легку роботу, оплачувану орендовану квартиру і походи в салони краси. Я шукала собі тисячу виправдань щодня, а ночами ревіла в подушку. Коли мого коханця звільнили, я дісталася його «спадкоємцеві» – новому директору філії Артему. Джерело

Він закохався, я закохалася, і відчуття продажності мене покинуло. Артем планомірно мене підвищував. Не тільки за гарні очі, як шепочеться весь офіс, але і за невгамовну працьовитість і здатність схоплювати на льоту.

Я стала допомагати батькам: відправляла їм гроші щомісяця. Приїжджала я до них в гості раз в кілька місяців. На частіше мене не вистачало. Мене нудило від запаху злиднів, що пронизали рідну домівку. Батьки думали, що всі у мене на роботі отримують таку зарплату, тому вмовляли мене прилаштувати молодшого брата, який отримує таку ж спеціальність, як і я, до себе на роботу. Я відмовлялася: вакансій немає.

Я допомогла батькам з ремонтом. Оплатила батьківську реабілітацію і лікування від aлкoгoлізму. Купила мамі машину. Одягала молодшу сестру з ніг до голови. Я щиро хотіла допомогти родині, а вони із задоволенням брали гроші.

І все було добре до тих пір, поки мій брат не закінчив інститут, і не спробував влаштуватися до мене на роботу. Він прийшов до відділу кадрів і повідомив що тут працює його сестра і вона дуже задоволена цим роботодавцем, і що він теж хоче бути корисним і побудувати кар’єру саме в цій компанії.

У відділі кадрів посміхнулися і переглянулись на словах: «сестра дуже задоволена цим роботодавцем». Кадровик пробурчав собі під ніс:

– Скоріше, роботодавець дуже задоволений Вашою сестрою.

– Що ви сказали? – перепитав брат.

– Нічого. У нас, на жаль, зараз немає відповідних для Вас вакансій за фахом, але ми що-небудь придумаємо.

Він набрав старшого менеджера і сказав в трубку:

– Знайди місце, у нас новий працівник. Ну і що? Звільни кого-небудь! – і гучним пошепки додав. – Брат коханки головного – не візьмемо, вона може озлитися. І хто знає, що вона шефу вночі на вушко нашепче.

Брат вирішив заступитися за мою честь, вірніше – за її залишки, і почалася бійка. Саме тоді брат дізнався неприємну правду про реальний рівень мого доходу і про мої додаткові обов’язки. Він вибіг з офісу до мого приходу.

Брат все розповів мамі і татові. Батько відразу відрікся від дочки-продажної жінки, а мама схопилася за серце.

– Не приїжджай більше, не треба. Тут більше не твій дім – сухо повідомила мені мама по телефону.

Мені не відкривали двері. Батько знову зaпuв. При випадкових і не дуже частих зустрічах, мене просто ігнорували. Батько презирливо плювався в мій бік. Брат вдавав, що мене не існує: він ненавидить мене за те, що втратив шанс працювати в такій великій кампанії. Сестра, яка вступила на перший курс, просила і її теж прилаштувати до якого-небудь «папіка». А мама проходила повз і мовчала.

Не пом’якшила їх навіть моя вaгiтність і весілля з Артемом. Вони все одно вважають мене занeпaлою жінкою і знати не хочуть.

Читайте також: Моя сестра так і не знає, що моя дитина – її дочка, яка “помepла”. А я молюся, щоб ця таємниця назавжди залишилася зі мною

Нещодавно, доньці вже два рочки, подзвонив мій брат. Він попросив у мене гроші на весілля, сказав, що його наречена вaгiтна. Я відмовила. Він вважає мене людиною другого сорту, а я повинна йому відраховувати гроші на першу вимогу?

-Мені гроші треба, на весілля. Для тебе це – дрібниця! Ще заробиш! Ще й задоволення в процесі роботи отримаєш!

Я розревілася. Не розумію, за що вони так зі мною? Я їм допомогти хотіла. Що хорошого в житті в злиднях?

– Гордість і честь зате при собі! – відповіла мені мама, яка забрала у брата телефон.

Я відключилася. На жаль, гордість і честь на хліб не дає. Та й весілля на них не зіграєш.

У мене чудова сім’я: коханий чоловік і дочка. Всі оступаються. І я оступилася. Невже, тепер мене треба все життя ненавидіти за це?

You cannot copy content of this page