Я вимкнула світло і сіла в крісло. Не минуло й десяти хвилин, як із зворотного боку дверей почулося ворушіння ключа в замковій щілині. Двері відчинилися. На порозі чоловік і Віка. моя краща подруга. Її голос я впізнала відразу. Я вийшла в передпокій, де щебетала парочка. Всі завмерли на місці

Я довго сиділа і не ворушилася, поки в кімнату не вбігли сини. Вони сперечалися про іграшку! Було так мило! Дітвору ще не турбують дорослі проблеми, а це, головне, на сьогоднішній момент. Розкисати ніколи, на те буде ціла ніч, а поки домашні справи і заняття з дітьми. Вони точно відволічуть мене від поганих думок і кепського настрою.

Цієї ночі, як не дивно, спала. Встала по будильнику і посміхнулася собі. Ось вже точно не очікувала, що сон підкосить мене! Але таке трапилося! Зі світлою головою до нових звершень! Життя вирує! І зараз потрібно не втратити себе в його коловерті. Дітей відвезла по садочках. Проїжджаючи повз ДК, побачила величезну афішу.

Концерт підходив до завершення, як у мене в кишені задзвонив мобільний. Я дуже здивувалася, бо дзвінка ні від кого не очікувала. Батьки були в курсі, де ми. На екрані прочитала «коханий». Серце застукало. Я швидко, щоб не привертати уваги оточуючих, відповіла на дзвінок.

– Тань, привіт! Ти де? – як ні в чому не бувало, заговорив чоловік.

– Привіт! Ми з дітьми в палаці культури, культурно проводимо час. А що? – питанням відгукнулася я.

– Ти хотіла забрати машинки. Приїдеш? – продовжував чоловік.

– Сьогодні, точно, ні. Може завтра. А що, вони тобі заважають? – знову здивувалася я.

– Так я просто хотів уточнити. Вчора так наполягала. Ну обре тоді, відпочивайте. Зідзвонемось ще, – сказав чоловік і поклав трубку.

“Що це було?” – застукало в голові і вже не давало ніякого спокою. Після концерту я відвезла дітей до батьків, а сама сіла в машину і поїхала в квартиру. Напружувала нікчемна розмова з чоловіком. Нехай буду виглядати дурепою, але зараз ноги самі несли мене туди і не морочилася з цього приводу.

Подзвонила – у відповідь тиша. Я дістала ключі і відчинила двері. Чоловік назустріч не вийшов. Його немає вдома. Дивно, хоча які можуть бути дивні речі. Він вважає себе вільним птахом і літає де хоче. Це я подранок – все сиджу і зализувати рани. Увімкнула світло в передпокої. Роззулася і пройшла по квартирі.

Сказати, що здивувалася – це нічого не сказати: порядок, ліжко застелене, а увійшовши на кухню, так і зовсім остовпіла. На столику, як кілька днів тому, красувався невеликий букет, свічки і торт. Просто романтик! Але для кого все це? Невже чоловік поїхав на дачу і ми розминулися? Добре, почекаю, адже він зараз обов’язково повернеться.

Я вимкнула світло і сіла в крісло. Не минуло й десяти хвилин, як із зворотного боку дверей почулося ворушіння ключа в замковій щілині. Двері відчинилися. На порозі чоловік і Віка. моя краща подруга. Її голос я впізнала відразу. Я вийшла в передпокій, де щебетала парочка. Всі завмерли на місці.

– Таня? – злякано злетіло з губ чоловіка.

– Ось це зустріч! А головне, як я вчасно додому приїхала! – у відповідь сказала я.

Фото ілюстративне – woohoo.hu