Вперше я закохалася в одруженого викладача, коли була ще зовсім молодою студенткою. Він був старший за мене на 15 років, але якщо є спільні інтереси, вік не має значення. До того ж він був дуже красивим і темпераментним.
Наші стосунки були не такими тривалими, як хотілося б. На кафедрі все дізналися. Був скандал. Його попросили написати заяву на звільнення. Він так і зробив. Та не просто звільнився з ВНЗ. Він взагалі переїхав в інше місто. Знаю, він все ще одружений. Для нього я була захопленням. Він же для мене був справжнім коханням. Шкода, що ті відносини були такими швидкоплинними. Я тоді зареклася, що не хочу мати жодних стосунків з одруженим.
Після того, минуло два роки і я зустріла його. Мого нового обранця. У нас якось швидко закрутилося, і я навіть не підозрювала, що він був одруженим. Він був далекобійником і часто їздив у рейси. Коли приїздив, ми жили як звичайна сім’я. Були щасливі разом, ходили на прогулянки, він любив готувати, тому часто у нас за вечерею були вишукані страви.
На жаль, це тривало недовго. Я випадково побачила у його гаманці фото якоїсь жінки з дитиною. Відразу здогадалася, що він веде подвійну гру. Всі його відрядження тривають не так довго, як він про них розповідає, а весь вільний час між рейсами він живе то зі мною, то зі своєю сім’єю.
Я довго думала, плакала ночами, але так і не наважилася йому зізнатися, що про все знаю. Я не знала, на що сподіватися. Не думала, що чоловік піде від своєї дружини, вибравши мене. Тоді я вирішила зробити зважений крок і зателефонувати його дружині.
Зізнаюся, мені це важно вдалося. Номер телефону його дружини я швидко знайшла в його телефоні. Зоставалося лише зателефонувати.
Довго думала, вагалася і, нарешті, наважилась. У його дружини виявився приємний і спокійний голос. Мені навіть здалося, що втомлений. Я сказала їй, що кохаю її чоловіка, але не хочу руйнувати його сім’ю. Я знала, що на чужому горі своє щастя не побудуєш, тому дзвоню в усьому зізнатися і вибачитись. В тому що так вийшло я звинувачувала його. Якби він відразу сказав, що одружений, я б не підпустила його до себе.
Вона уважно вислухала мій монолог і сказала спокійним голосом: “Ще одна попалася”. Я спочатку не зрозуміла, а потім, вона пояснила, що її чоловік заводить роман кожні пів року, що вона втомилася від його витівок, а зробити із цим нічого не може. У них двоє дітей, який потрібно підіймати, її на роботу не беруть, бо діти часто хворіють, а піти від нього їй нікуди. У неї немає свого житла, і батьків немає. Вона із дитячого будинку.
Мені якось шкода її стало. Я вже точно розуміла, що потрібно бігти від такого чоловіка. Я зібрала речі та поїхала в інше місто. Свою квартиру здала в оренду, щоб мати трохи грошей, поки знайду нове житло і роботу на новому місці.
Можливо я неправильно вчинила, що нічого йому не сказала. З іншого боку, я не могла інакше. Моє серце ще розривалося між почуттями до нього і його жінкою, яка стояла між нами. Я розуміла, якщо він її мучить, то мучитиме й мене, а я такого не хочу.
