Я закохався у сестру ще в дитинстві, а подорослішавши ми стали зустрічатися таємно. Тепер чекаємо малюка і я маю вибрати: житло чи кохання

Багато з наших родичів поїхали в пошуках кращого життя далеко, і ми не могли часто відвідувати бабусю. Мої двоюрідні брати і сестри не так часто спілкувалися одне з одним, та й не з усіма було цікаво. Зате з Наталкою зв’язок не переривався ніколи. Відверто сказати, не зовсім це була дружба для мене. Причому з босоногого дитинства. Навряд чи від друзів кидає в жар, коли раптом відчуваєш запах їх волосся!

Але родичі, як тільки в дев’ятирічному віці помітили наші багатозначні погляди один на одного, так і влаштували нам «профілактичні бесіди». Зводилися вони до того, що третє покоління – це занадто близька рідня. Так що, дітки, шукайте собі кохання-зітхання в іншому місці, якщо не хочете подарувати нам онуків – виродків. Бо, як показує практика близькоспоріднених шлюбів, дітки від них виходять виключно проблемні. Та й взагалі – гріх це.

Судячи з усього, юне сприйняття Наташі по-особливому відреагувало на страшилки про можливе майбутнє потомство. Я це все взагалі не сприйняв так, як сприйняв би зараз. Може, авторитет батьків зіграв свою роль. Одним словом, вона дійсно рішуче зі мною посваритися. Пізніше, коли ми вже підросли, кузина намагалася налагодити своє особисте життя і шукала женихів. Але, я не міг навіть думати про серйозні стосунки з іншими дівчатами. Вірив, якщо десь на небі вирішено, що люди повинні бути разом, вони і будуть разом.

В цей час сталася ще одна подія, що перевернула моє життя. Моєї мами нестало. Мені йшов 15-й рік. Я був ще недостатньо дорослим, щоб розуміти, що робити. Так що основний тягар турбот ліг на плечі бабусі. Незважаючи на те що, рідня ніби-як допомагала фінансово, суми на адвокатів були суттєві. Крім того, бабуля намагалася зробити все, щоб тато вижив і зміг жити повноцінним життям. Шанси були мізерні і родичі говорили, що правильніше не ставити все на кін, подумати за що потім піднімати мене.

Але, бабуля була непохитна. Вона влізла в борги і оплатила татові дорогі операції в приватних клініках. Плюс – транспортування і проживання в них. Але, це не допомогло, тато пішов слідо за мамою. Все, що залишилося від батьків: нашу квартиру і заощадження довелося віддати в оплату боргу. Але, у нас з бабусею був її затишний маленький будиночок, який я так любив у дитинстві.

Напевно, вона відчувала провину що у мене вже не було можливості продовжувати вчитися там, де я навчався і займатися спортом. Але, можливо саме ці тихі вечора під шелест дощу допомогли мені пережити втрату батьків. Адже під дощем я міг плакати скільки завгодно, мені ніхто не дошкуляв розпитуваннями. А бабуся робила вигляд, що не помічає червоних очей.

Час йшов. До мене доходили новини про женихів сестри і її чергове розставання. Мене це зачіпало, і я злився. Але не хотів показувати цього. В інститут вступити мені не вдалося. І я закінчив училище, вирішивши стати помічником машиніста електропоїзда. Крім того, місце, де був бабусин будиночок поступово стало вважатися дуже хорошим. Поруч стали з’являтися багатоповерхові котеджі, з’явилися чудові дороги. Так що, я всерйоз вирішив здавати на права і назбирати трохи грошей на своє авто.

Не один раз переконуюся, що багато чого в житті вирішує випадок. Одного разу я просто сидів з другом в кафе, і помітив чарівну дівчину. Вона не йшла, а пливла повз по вулиці. Задивився і раптом до мене стало доходити, що виглядає вона дуже знайомою. Це була Наташа! Я гукнув її і запросив приєднатися до нас. Друг швиденько знайшов причини піти, а ми просто не могли наговоритися. Вона розлучилася зі своїм черговим хлопцем і була сильно розчарована в чоловіках. А мені стало зрозуміло, що більше я не можу її відпустити.

Ми стали зустрічатися, приховуючи це від своїх близьких. Не знаю, як описати те, що відчуваєш при цьому. Просто спілкуєшся з людиною і розумієш її не просто з півслова, а з напівнатяку. Ми просто створені одне для одного!

І ось знову біда – бабусі раптом нестало. Але, з’ясувався один неприємний факт – вона, припускаючи про те, що наша любов з сестрою нікуди не зникла, склала заповіт. У ньому говориться, що я наслідую будинок в тому випадку, якщо не одружуся з кузиною протягом шести років! Не мислимо, але в разі мого одруження, нерухомість переходить одній релігійної організації. І, як я розумію, у цих хлопців досить юристів стежать за дотриманням всіх прописаних в заповіті пунктів.

Виходить, що я повинен вибирати між будинком і коханою людиною. Багато хто скаже, що стосунки найдорожче, і я дію не по-чоловічому, навіть замислюючись про вибір. Але, заробляю я дуже середньо, іпотека буде дуже великою проблемою для мене. І таку нерухомість, якою став нині бабусин будиночок, я собі не зможу дозволити ніколи.

Можна запропонувати Наташі жити разом, а розписатися після шести років. Але, я не знаю чи не з розчарується вона в мені, якщо я запропоную їй такий варіант. Крім того, тиждень тому виявилося, що ми чекаємо малюка. Якщо ми офіційно не оформимо стосунки і про це дізнаються, це додасть напруги в стосунки з її батьками, З іншого боку, якщо ми втратимо будинок, нам доведеться витрачати гроші на оренду квартири. І коштів для малюка вже не буде.

Не сплю ночами. Розумію, що Наташа не піднімає розмов, тому що після того, як бабусі нестало не минуло й сорока днів. Але, поговорити доведеться. Ось я і не можу зрозуміти, що ж мені робити?

Фото ілюстративне – Freepik