Я заміжня пів року, і це був би перший наш з чоловіком Новий рік разом. Проте свекруха все зіпсувала – ні свята не хочу, ні бачити її.
Зі Стасом, моїм чоловіком, ми зустрічалися рік, а влітку одружилися. Жити стали разом з його мамою, так наполіг чоловік, бо вона часто хворіла і не гарно було б її покинути одну.
Словом, жили ми втрьох у двокімнатній квартирі, всі витрати на їжу і комунальні взяли на себе, також купували свекрусі необхідні ліки, а восени з весільних грошей навіть оплатити їй обстеження в приватній клініці. Самі розумієте, гроші не маленькі, але ж чого не зробиш для мами.
Працювали ми з чоловіком разом на одному підприємстві позмінно. Я спеціально перейшла працювати у зміну Стаса, щоб разом їздити на роботу.
До Нового року залишалось три дні. Ми планували повернутися зі зміни 31 грудня, відпочити і вже ввечері накривати святковий стіл. Особливих гулянь не планували, але накупили смаколиків і делікатесів, думали зустріти по традиції з шампанський, по-людськи. а потім, коли мама спати піде, фільм подивитися, романтику собі влаштувати…
Ага, влаштували б, якби не свекруха. Уявляєте мій стан, коли о восьмій годині вечора я відкрила холодильник, а там пусто. Зовсім нічого з тих продуктів, що ми з чоловіком купили: ні сиру мого улюбленого брі, ні риби, ні ікри, що ми на бутерброди купували. Ну зовсім нічого.
Я присіла і не могла зрозуміти, що сталось. Покликала чоловіка – той здивувався не менше за мене і визвав маму на розмову.
І що ви думаєте? Ця “добра жінка”, виявляється, усі продукти віддала доньці своїй, яка вдень заїжджала в гості.
Машка, молодша сестра Стаса, нещодавно розбіглася з черговим своїм кавалером, жила сама з двома дітьми в квартирі, яка лишилася їй від бабусі в спадок. Ніде не працювала і навіть не намагалася, лише гроші клянчила то в матері, то в брата. Забути про неї ми могли максимум на два тижні тоді, коли вона аліменти отримувала. Але ті гроші вона швидко витрачала і знову навідувалася до нас.
Чесно кажучи, Стас допомагав і сестрі, і племінникам. Але коли ми одружилися він цю допомогу урізав. У нас своя сім’я, ми про своїх дітей думаємо ще й маму лікуємо.
Тож зрозумівши, що від нас нічого не отримає більше, Машка навідувалася до мами тоді, коли нас вдома не було, жалілася на несправедливе життя, що дітей нічим годувати. От мама і віддавала їй свою пенсію. А напередодні свята – ще й харчі всі з холодильника їй вигребла. Мовляв, нам багато не потрібно, а там діти, їх шкода.
Ага, діти! Я прямо уявляю собі це, як діти шести і семи років їдять сир з пліснявою і запивають напоєм з бульбашками. Ідеальна просто картинка, правда?
Сваритися з мамою ми не стали, просто Стас сказав, що “пункт допомоги безтолковій сестрі” зачиняється, що після свят пенсію свою мама буде отримувати на картку, яку він їй не віддасть. А влітку, ми докладемо до них грошей, що накопичяться і відправимо маму до санаторію, поправити здоров’я.
Я вважаю, що це розумно і справедливо і підтримала чоловіка. А от Машка так не вважає, вона нам в Новорічну ніч скандал влаштувала, прокльонами сипала, бажала щоб ми ніколи дітей не мали, раз для її кровиночок їжі пошкодували… А справа то ж не в їжі, а в тому, що здорова тридцятирічна жінка з рідних гроші тягне і навіть думати не хоче про роботу і щоб хоч трохи свої потреби забезпечувати.
