Я, значить, хворію, лежу у відділенні, а ви тут займалися невідомо чим, а потім як ні в чому не бувало відвідували мене, безсовісні. А у палаті мене теж попереджали, що даремно я довіряю подрузі. Коли ти приходила мене провідувати, всі говорили, що ти типова розлучниця

– А що тут забула моя краща подруга? – з такими словами Інна увірвалася в квартиру. Її чоловік Ігор ошелешено спостерігав, як дружина підскочила до нього і своєї подруги Тетяни, яка сиділа біля трюмо і накладала макіяж, дивлячись у дзеркало. Її обличчя виглядало блідим, чи то від переляку, чи то від пудри, а очі округлилися від подиву. На ній був надітий Іннин улюблений халат.

– Коли тебе виписали? Ти ж повинна перебувати в лікарні. Ми збиралися тебе відвідати сьогодні, – сказала Тетяна.

– Нічого собі, чоловік і подружка. Такого я від вас не чекала! Оскаженіла Інна відчинила двері спальні, очікуючи побачити якісь докази і речі. Але, на її здивування, все було в порядку. Тоді вона вбігла у ванну кімнату. Там Інна побачила одяг подруги, випраний і порозвішуваний над ванною.

– А ось і доказ! – з торжеством вигукнула Інна, вказуючи на побачене. Однак, до її розчарування, ні чоловік, ні подруга не показували каяття.

– Я тобі все поясню, – сказала Тетяна.

– Та що тут пояснювати? Я і так все бачу. Не дарма мені всі вуха прожужжали, що неспроста тут стали бачити жінку, – наполягала на своєму Інна.

– Хто тобі таке наговорив? – обурено вигукнув чоловік, дивлячись на дружину. Його обличчя почервоніло, але незрозуміло від чого: може, від сорому, може, від злості.

– Та вже є люди, які все бачили на власні очі.

І тут Тетяна згадала, що днями зустріла сусідку Інни, яка спускаючись по сходах, підозріло і гидливо спостерігала, як вона дзвонила в двері своїх друзів. Це була відома в усьому дворі пліткарка Кирилівна, яка була в курсі всіх подій з життя сусідів, як свого під’їзду, так і сусідніх. Вона навіть знала всі останні події в їхньому місті. Ніщо не могло сховатися від очей всюдисущої дами.

Кирилівна могла роздути з мухи слона, побачивши якусь дрібницю і зробивши свої власні висновки зі спостережень за чужим життям. Такі любителі підглядання за чужим життям є, напевно, в кожному дворі. І вони знаходять особливе задоволення в тому, що їх плітки шкодять життю сімей, відносинам близьких людей.

– Значить, ти не віриш ні своєму коханому чоловікові, ні своїй найкращій подрузі? – з гіркотою запитувала Таня.

Вона виглядала повною протилежністю Інни: ефектна брюнетка з красивою фігуркою, але невисока. Інна ж була високою, з довгим темним волоссям, великими очима і стрункою. За характером жінки були схожі рішучістю і жвавістю. Однак Тетяна була більш творчою особистістю, відкритою і добродушною. А Інна – прихованою і вибуховою з будь-якого приводу. Обидві жінки були заміжні.

– Ні, не вірю. Я, значить, хворію, лежу у відділенні, а ви тут займалися невідомо чим, а потім як ні в чому не бувало відвідували мене, безсовісні. А у палаті мене теж попереджали, що даремно я довіряю подрузі. Коли ти приходила мене провідувати, всі говорили, що ти типова розлучниця. У однієї жінки в палаті така ось подружка вкрала чоловіка. А з огляду на те, що ви з чоловіком живете в будинку навпроти – це зробити не так вже й важко.

– Ну що тепер робити? – з злобою вигукнув Ігор. – Раз ти віриш всяким пліткам, тобі вже нічого не доведеш. Та й чи треба.

– Завтра я подам на розлучення, – рішуче висловилася Інна. А потім пригрозила подрузі: – Зараз я розповім усе твоєму чоловікові. Нехай тепер він з вами розбирається.

– Інно, одумайся. У всіх в сім’ях бувають проблеми і розбіжності. Але треба все-таки довіряти одне одному …, – чоловік не встиг закінчити свою думку, тому що його дружина зі швидкістю світла вилетіла з квартири.

Фото ілюстративне з вільних джерел