Мені важливо було чути ці слова. Я кохала його і вірила у те, що він той самий. Але за кілька днів усе змінилося
Я познайомилася з ним випадково. Ми зіткнулися біля дверей кафе. Його усмішка, такий щирий погляд і ніжний голос одразу заволоділи моєю увагою. Ми швидко знайшли спільну мову, сміялися над одними й тими ж жартами та просто насолоджувалися компанією одне одного. Його звали Андрій, і я подумала, що нарешті зустріла людину, з якою можу бути щасливою.
Наші зустрічі стали регулярними. Кожен раз, коли ми бачилися, я відчувала, як мене тягне до нього ще більше. Його слова, дотики, погляди — все це здавалося ідеальним. Одного разу, коли ми гуляли по вечірньому Львову, він зупинився, повернувся до мене і сказав:
— Я ніколи не зустрічав такої, як ти. Не уявляю яким було б моє життя без тебе.
Мені важливо було чути ці слова. Я кохала його, і вірила у те, що він той самий. Але за кілька днів усе змінилося.
Одного ранку, коли я ледь прокинулася, мені зателефонував хтось з невідомого номеру. Зазвичай я не відповідаю на такі дзвінки, але щось підказувало, що цього разу я маю підняти слухавку. На іншому кінці я почула жіночий голос:
— Я Ірина, дружина Андрія.
У цей момент світ навколо мене почав руйнуватися. Я нічого не могла сказати, тільки слухала, як вона продовжувала:
— Я знаю, що ви зустрічаєтеся. Бачила вас вчора у кафе. Я прошу тебе, не руйнуй нашу сім’ю. У нас дитина. Ми пройшли багато всього разом і я не хочу, щоб усе це зруйнувалося через тебе.
Я поклала телефон. Відчула, ніби земля під ногами провалилась. Я не хочу вірити, що все це відбувається зі мною. Сиджу, плачу та не знаю, що робити. У мене від Андрія буде дитина. Що робити в цій ситуації?
