“Якби Оля тим щастям своїм не хвалилася, то жилося б її добре”. Так думала Ірина, виправдовуючи хоч якось свій вчинок. Коли Ірина ще в молодості прийшла на фабрику, то її як І багатьом іншим молодим спеціалістам було видано житло. Всі тоді знайомились одне з одним і жили наче одна велика сім’я.
Найближчими сусідами Ірини була молода пара батьків. Вони просто світилися від щастя, а Ірина на той час вже була майже розлучена і дітей не мала. І от жінка почала за собою помічати, що вона заздрить сусідці Олі. Адже в неї така гарна сім’я, люб’ячий та турботливий чоловік та та гарний синочок.
Якось Оля з чоловіком збиралися на якесь святкування дня народження друзі та попросили Ірина щоб там посиділа з їхнім сином, хлопчикові було всього сім рочків. Ірина і погодилась хоча й не мала досвіду спілкування з дітьми. На наступний день Ольга прийшла до Ірини з тортом в руках, в знак подяки за те що та посиділа з їхнім сином.
Ірина не дуже любила солодке, але все-таки щоб не здатися невихованою, запросила сусідку до кухні на чай. Поки вони пили чай з тортом, То Оля всі вуха Ірині проговорила за свого чоловіка та сина.
І тут Ірині спала на думку спитати в Олі як вона така красуня обрала собі такого звичайного, непримітного чоловіка. На що сусідка їй одразу відповіла: ” Бо покохала його, розумієш”.
Ірині це було дивно чути, адже Мирон, і справді був непоказним, вона б такого точно собі не вибрала за чоловіка. Але після слів сусідки вона почала придивлятися до чоловіка.
Їй стало цікаво, що такого розгледіла Оля в цьому Миронові. І одного разу коли вчергове Оля з Мироном залишали в неї сина, але забирати хлопчика прийшов чомусь один чоловік.
Він сказав що Оля залишилася у своєї матері, та як жінка раптово занедужала а сама Оля вже знаходилася вдруге при надії.
Хлопчик ще спав, то ж Ірина покликала Мирона до кухні також на чай.
Ірина і сама не знає чому, але вона раптом все-таки розгледіла щось у Миронові. Хлопчик так і дальше спав, тому Ірина сказала до Мирона, що не треба його будити, а а він також як хоче може залишитися.
Жінка так сказала, але вона не думала що Мирон і справді залишиться. А наступного ранку, коли Мирон виходив від Ірини, то Оля якраз повернулася додому і побачила його з розстебнутою сорочкою і штанах в руках.
Чоловік як зранку прокинувся, то то зрозумів що накоїв, і хотів швидко втекти додому, він думав що його ніхто не помітить.
Однак Оля все побачила і зрозуміла.
Їй самій стало недобре і так склалося що другої дитинки в них так і не було. Після цього Ірина з сусідами зовсім не спілкувалася.
А через який час жінка просто не витримала дивитися на зблідле від горя обличчя Олі, звільнилася з фабрики і поїхала до своєї матері в село.
Галина Червона
