Данило з Юлею сиділи на кухні, пили чай з печивом і згадували минулі роки.
-Це моє останнє слово! – сказав Данило матері. – Я одружуюся і крапка.
Єлизавета Вікторівна подивилася на сина сумним поглядом і відповіла:
-А моє останнє слово буде таке: якщо ти одружишся з Юлією – знати я тебе більше не хочу.
Ця розмова відбулася одразу після того, як Данило випадково зустрівся з Юлею на вулиці.
Побачивши Данила вона вигукнула таким знайомим йому й рідним голосом: “Данилку! Це ти? Привіт!”
-Та який я вже зараз Данилко? – усміхнувся чоловік, зупиняючись і не сміючи глянути на неї, ніби переживаючи показати поглядом своє кохання.
-Був Данилко для мене, Данилком і залишишся, – поблажливо сказала Юлія.
Данило докірливо глянув на неї і вже не міг відвести від неї очей. Юлія, його Юлічка, зовсім не змінилася..
-Може, зайдеш в гості? – нерішуче запитала жінка.
-А може й зайду – посміхнувся Данило.
Вони довго сиділи на кухні, пили чай з печивом, згадували минулі роки. Так Дмитро й залишився в неї до ранку.
-Через п’ять років після весілля, – розповідала йому Юлія. – Захар залишив її одну з двома дітьми на руках. Весь цей час вона виховувала дітей сама.
-А де ж твоя мама, яка так хотіла, щоб ти вийшла заміж не за мене, а за Захара? – єхидно запитав Данило.
-Мами вже немає… – сумно відповіла жінка і гірко заплакала.
-Вибач мене, – Данило обняв жінку. – Я не знав… Але чому ти так швидко забула про мене і вискочила заміж за Захара? – запитав чоловік.
-Це не правда – раптом вигукнула Юлія. – Я чесно тебе чекала! А ти замість того, щоб одружитися зі мною все сидів на своїх заробітках в Чехії.
-Після розмови з твоєю матір’ю, я й поїхав на заробітки. Щоб заробити на наше з тобою весілля – сказав Данило.
-Я нічого не знала… – прошепотіла Юлія. – Вона мені все говорила, що ти залишив мене і вмовила вийти заміж за Захара…
Данило застиг від здивування. Він не знав, що й думати.
Коли вранці наступного дня він повернувся додому, то одразу ж заявив Єлизаветі Вікторівні, що має намір одружитися. І розповів їй, що зустрів Юлію і що, як і раніше, любить її.
У нього відбулася нелегка розмова з матір’ю. Жінка, нарешті сказала:
-Ну й одружуйся. Бери з дітьми. І годуй тепер чужих дітей, як матір не хочеш слухати.
-Мамо, – Данило тихо засміявся. – Юлія мені дещо розповіла.
Діти ж ці, виявляється, мої. І Юлія вийшла заміж за Захара, щоб приховати, що вона при надії від іншого. А той дізнався, що не його ці діти й залишив її…
-Твої. Господи… – Єлизавета Вікторівна сплеснула руками.
Вона задумалася і нарешті сказала:
– Якщо ти так вирішив, і ви так кохаєте один одного, то що ж…
Одружуйтеся. Але тільки щоб весілля обов’язково справили, як належить.
Олеся Срібна
