Христина сиділа на балконі своєї квартири та мріяла про свято, яке мало ось-ось настати – День святого Валентина. Це був її улюблений день року.
Вона завжди очікувала подарунка, особливо від Андрія, свого хлопця. Вони були разом вже три роки, і цей день мав для неї особливе значення.
Але цього разу, вона відчувала, що щось буде не так. Всі ці думки вилились у неї в голові ще з того моменту, коли вона побачила, як Андрій довго вибирав подарунок у магазині.
— Як ти думаєш, Христя, що чоловік тобі подарує цього року? — запитала подруга Олена, сидячи навпроти.
— Не знаю, — Христина знизала плечима. — Зазвичай він дарує квіти, може, ще й якийсь дорогий парфум. Але цього року він якось дивно себе поводить.
— Це нормально, — сказала Лена, посміхаючись. — Може, він просто готує щось грандіозне. Ти ж не знаєш, що він придумав. Іноді найкращі подарунки — це ті, яких ти не очікуєш.
У цей момент її телефон сповістив про нове повідомлення. Христина глянула на екран і побачила, що це було повідомлення від Андрія.
Андрій: «Люблю тебе! До зустрічі ввечері. Є сюрприз!»
— Ось, знову ці таємниці, — сміялась Олена. — Я впевнена, що ти отримаєш найкращий подарунок.
Христина розсміялась у відповідь, хоча всередині їй було трохи тривожно. Вона знову уявила себе в обіймах Андрія, коли він вручить їй цей чудовий подарунок, але не могла позбутися почуття, що цього разу буде щось незвичайне.
Христина з нетерпінням чекала на Андрія, що мав приїхати після роботи. Вона ретельно підібрала сукню, зробила макіяж, намагаючись виглядати найкраще. Кімната була прикрашена свічками, і в повітрі витав запах ванілі. Все було готово.
І ось, нарешті, двері відчинилися, і в них увійшов Андрій. Він тримав в руках маленьку коробочку, обгорнуту у червону обгортку з золотими сердечками. Христина підвелася і посміхнулась.
— Ти виглядаєш неймовірно! — сказав Андрій.
— Ти теж! — сказала Христина. — І що ж це за сюрприз?
Андрій засміявся, поклав коробочку на стіл і підсів до неї.
— Ну, я знаю, що ти любиш це, тому я вибрав… ось.
Він розкрив коробочку. Христина глянула на вміст, і відкрила рота від здивування. Там був… крем від зморшок.
— Це… крем? — повторила Христина, не вірячи своїм очам. — Це… крем від зморшок?!
Андрій здивовано подивився на неї і засміявся.
— Ну так, крем! Я ж знаю, як ти любиш доглядати за своєю шкірою. Я подумав, що цей крем саме те, що тобі потрібно.
Христина не могла повірити, що саме такий подарунок вона отримала на День святого Валентина. В її голові почали сплітатися різні думки.
Що це означає? Андрій насправді не розуміє її, чи він просто хотів зробити її якийсь натяк ?
— Андрію, але… я ж думала, що ти подаруєш мені щось особливе. Ти ж знаєш, як я чекаю на квіти або парфуми, або щось таке романтичне, — сказала Христина, намагаючись стримати емоції.
Андрій виглядав розгубленим.
— Але ж крем це корисно! Ти ж завжди говориш, що хочеш позбутися зморшок. І я навіть підібрав дуже хороший, на натуральній основі! Він допоможе зберегти шкіру молодою.
Христина не знала, що сказати. Вона була одночасно злісна і смішно здивована. Крем від зморшок на День святого Валентина! Як це можна було сприйняти?
— Я просто… не знаю, що сказати, — тихо промовила вона.
— Христю, я не розумію, чому ти так ображена. Я ж хочу тобі тільки добра. Це не просто крем, це подарунок, який показує, як я турбуюсь про тебе.
Христина на мить замовкла. Вона уважно подивилася на Андрія. Її серце трохи заспокоїлось. Можливо, він справді не мав поганих намірів. Можливо, це просто було невірно сприйняте. Але все одно…
— Можна я спитаю тебе, Андрію? Чому ти не даруєш мені квіти або парфуми? Адже це звичний подарунок, який я так люблю. Це ж День святого Валентина!
Андрій поглянув на неї, ніби знову розуміючи її відчай.
— Я просто думав, що цього року хочеш щось практичне. Я помітив, що ти багато говориш про збереження молодості, і вирішив, що це буде корисно. Квіти, парфуми — це тимчасові речі, а ось крем для шкіри — це щось, що можна використовувати кожного дня.
Христина зітхнула. Вона відчула, як її розчарування поступово змінюється на розуміння. Вона знала, що Андрій завжди прагнув зробити її щасливою, але просто не завжди міг зрозуміти її бажання. Це було не тому, що він її не любив.
— Ти правий, — сказала Христина, посміхаючись. — Можливо, я була занадто прив’язана до ідеї романтичного подарунка. Я дякую тобі, Андрію. Це дуже турботливо з твоєї сторони. Просто наступного разу… може, квіти і парфуми теж не завадять?
Андрій розсміявся.
— Угода! Але обіцяй, що цього крему ти будеш користуватися!
— Обіцяю, — відповіла Христина.
І хоча цей День святого Валентина не став таким, як вона собі уявляла, Христина зрозуміла одну важливу річ: не завжди подарунок важливий, а те, як людина намагається проявити свою турботу.
І хоча крем від зморшок не був таким подарунком, якого вона б хотіла побачити, він став символом того, наскільки щиро Андрій прагнув піклуватися про неї.
Того вечора вони сиділи на дивані, сміялись і говорили про майбутнє. Христина зрозуміла, що іноді насправді найкращі подарунки — це не завжди ті, що чекаєш. Вони можуть бути абсолютно несподіваними, але від цього не менш важливими.
Ця історія не лише розповідає про одне непорозуміння, але й запрошує читачів задуматись про те, що справжня цінність подарунка може бути не в його вартості чи традиційності, а в турботі, яку ми вкладаємо в нього.
А що для вас означає хороший подарунок на День святого Валентина?
Валентина Довга
