– Збирайся! Ти повертаєшся додому! І поцікався у своїй гулящої дружини, хто батько її дитини! – кричала свекруха. Через півгодини після того Світлана отримала повідомлення від чоловіка: «Я не можу розповісти мамі правду. Через кілька днів повернуся, поговоримо»

У Світлани з чоловіком не могло бути дітей, проблема була у них двох. Тоді вони взважились удочерити дівчинку. Імітація вагітності була повною: Світлана підкладала подушку під одяг і обговорювала по телефону результати УЗД і аналізів зі свекрухою. Вони з чоловіком вирішили поїхати за місто, сказавши всім що «на свіже повітря», а по факту – щоб мати чоловіка не прийшла невчасно.

«Пологи» пройшли успішно. Саме тоді у Світлани стався перший конфлікт з матір’ю чоловіка, Світланою Петрівною.

– Як ви посміли не покликали мене на виписку моєї внучки! Я близько не підійду до цієї дитини! – кричала розсерджена новоспечена бабуся, відвідавши молодих батьків, після «пологів», які переїхали назад до міста. І дійсно: до тих пір, поки диині не виповнилося півтора року, бабуся її жодного разу не бачила. Зате потім, Світлану Петрівну немов прорвало: внучку вона бажала бачити щодня, вона душі не чула в чарівній білявій дівчинці.

Так би все і тривало, якби не одне але: до четвертого року життя у малечі змінився колір волосся, і вона стала володаркою світло-рудої шевелюри. Тут то і закралися у Світлани Петрівни сумніви в батьківстві її сина. Нишком від сина і невістки, вона зробила аналіз на спорідненість себе і внучки. Отримавши на руки папірець, що підтверджує відсутність родинних зв’язків, свекруха поїхала до сина додому розбиратися.

Вломитися в квартиру з видом переможниці, Світлана Петрівна жбурнула результати експертизи в обличчя Світлані і скомандувала сину: – Збирайся! Ти повертаєшся додому! І поцікався у своєї гулящої дружини, хто батько її дитини!

Сергій, сам особисто збирав довідки для удочеріння доньки, знітився, обізвав дружину занепалою жінкою, і поїхав з мамою. Через півгодини після того Світлана отримала повідомлення від чоловіка: «Я не можу розповісти мамі про удочеріння. Через кілька днів повернуся, поговоримо.»

Такого підлого вчинку від Сергія ніхто не очікував. Він повернувся через кілька днів з виглядом побитої собаки: – Світланко, я не можу сказати мамі про дочку. Вона мене зжере, не пробачить, що їй відразу не сказали, ти ж знаєш мою маму. Я сказав, що пробачив тебе за зраду і буду виховувати дочку, не дивлячись ні на що. Мені так погано, мама мене обізвала всяко і вигнала, сказавши що ростила мене зовсім не таким.

Свого чоловіка Світлана пробачила. Вони продовжують жити разом і виховують доньку. Тільки Світлана Петрівна псує життя всіма доступними способами: всі сусіди в курсі, що дитину Світлана нагуляла; її мама теж була не в курсі удочеріння, тому після дзвінка свекрухи зі звинуваченнями «ви виростили гулящу дочку», мамі довелося все розповісти.

Родичі Сергія тикають у Світлану пальцем, обзивають її донечку. Сергій же, навпаки, благородний мученик: підібрав дружину після зради і виховує чуже кодло. І Сергія ситуація, що склалася дуже навіть влаштовує. Він уже сам починає вірити в слова матері. Все частіше в його словах, звернених до Світлани прослизає фраза: «це твоя дитина». А Світлана його любить, і заради свого боягузливого чоловіка не сперечається з тим, що її виставили уособленням вселенського зла. Правду кажуть: любов зла.

Фото ілюстративне – zhenomaniya.ru