Жадібність сестри зіграла стpaшний жарт: і квартиру не купила, і з ріднею відносини зіпсувала

Наш старий будинок нарешті потрапив під програму розселення. Квартира була практично в бараці, який будували ще полонені німці відразу після війни.

Поступово мої батьки зайняли там 3 кімнати, відгородивши їх від загального коридору і влаштувавши окремий вихід.

Квартира була велика, та тільки на такий час будинок був явно не розрахований. Нас у мами було троє: брат, сестра і я. Як мама мене називала: послєдишок, я наpoдилася, коли мамі було 43 роки.

Старші на той час вже виросли, стали заводити свої сім’ї.

-Ось, дочка старість нашу буде прикрашати, – говорила мама, а ви, – зверталася вона до старших дітей, – не залиште молодшу, не обділяйте.

Брату батьки доклали зі своїх накопичень на двокімнатну квартиру, але він залишався зареєстрований у нашому бараці.

Сестра вийшла заміж, у її чоловіка була однокімнатна квартира, ту квартиру продали і теж, за допомогою батьків, купили сестрі двушку. Але і сестра залишилася прописаною в нашій квартирі.

-Будинок розселяти будуть, – прийшла в гості дружина брата, – нові квартири дадуть, чоловік дітей зареєструє. Більше мешканців – більша площа!

-Неллі, – пояснювала мама, – квартиру нам дадуть рівну за площею, так що немає різниці, скільки тут буде прописано мешканців. Це не поліпшення житлових умов!

Але Неллі слухати нічого не стала, діти мають право на реєстрацію за місцем проживання батька і крапка.

Сестра Катя, почувши про такі маневрі невістки, теж підметушилась, сходила і поставила штамп про реєстрацію в свідоцтво про народження свого сина.

Нарешті підійшла наша черга, нам виділили квартиру в новобудові. Теж трикімнатну, тієї ж площі. І сказали, що тепер можна її приватизувати.

– Відмовтесь від приватизації, – попросила мама сестру і брата, – у вас є житло, куплене з нашою допомогою, так буде справедливо, а ця квартира молодшій, і ми з нею доживати будемо.

– Мамо, ти з глузду з’їхала, – сказала Катя, – у мене двушка, а Ліді (мені тобто) трикімнатна залишиться? За які такі заслуги? Ні від чого я відмовлятися не збираюся. Нехай все буде по закону. Ми зареєстровані, значить беремо участь.

А ось брат від участі в розподілі квартири, та ще на випадок майбутньої смepті батьків, категорично відмовився:

– Що я незаможний чи що? За життя батьків спадок ділити!

– Я думала, що дадуть окремі квартири всім, -сказала його дружина Неллі, – а раз так, то ми з дітьми вступати не будемо. Нехай Ліді залишається.

Але Катя вперто стояла на своєму: не відмовлюся. Тоді і брат з сім’єю теж вирішили участь в приватизації прийняти, тільки дітей знову в свою квартиру виписали, щоб не зв’язуватися з опікою.

Результат вийшов такий: приватизували на всіх, але у нас з батьками і братом вийшло 2/3 частки, а у Каті з дитиною тільки третина.

І сестра зажадала продати нову квартиру і виділити їй гроші за її долю.

-Я собі однушку куплю, здавати буду, а там і син підросте, – вперто стояла на своєму сестра, незважаючи на мамині вмовляння відступитися.

Читайте також: Відпустка дарма не минула, чоловік в номері відпочивав, а дружина зі шкільним коханням

Брат свою частку відписав мені, батьки теж так вчинили. Квартиру ми продали, до двокімнатної грошей не вистачало, брат додав. Залишилася я жити з батьками, сім’ї у мене поки немає, та й тато хворіє, доглядаю за ним, часу на особисте життя немає.

Катя, отримавши гроші на руки, всі зв’язки з родиною обірвала. З чуток вони з чоловіком придбали машину, яку і розбили в перший же рік.

Добре, що самі не покaлiчилися, обійшлося все.

-Без всього залишилася, – бідкалася моя мама, – і квартиру бажану не купила, і з рідними відносини зіпсувала. І в кого така? Виховували вас всіх однаково.

Приходила нещодавно сестра, батька провідати, прощення просила. Може не все з нею так безнадійно?

Що думаєте?

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram