Жанна та Роман все життя були сусідами. У кожного своя сім’я, спільним було те, що їх виховували тільки матері. Жанни батько пішов із сім’ї коли їй було тільки чотири роки. Пропав та звісно аліментів не платив. У Романа була трохи краща ситуація. Його батько мав іншу сім’ю, проте фінансово їм з мамою все-таки допомагав трохи. Всього в житті йому довелося добиватися самому.
Вчився добре, після інституту влаштувався на роботу. Він важко та віддано працював, керівництво його хвалили за заслуги та виділили йому житло, окремий будинок. Відтоді почали до нього багато дівчат задивлятись та заходити. Та йому сподобалася Даша, яка вже була розлучена, вона мала доньку.
Вони невдовзі одружилися, хоча батьки Романа не схвалили вибір сина та переживали. Адже мати помітила що жінка веде себе якось дуже зверхньо та поводиться як пані. Роман спочатку був щасливий, працював все старався для дому, для дружини та її доньки, яку прийняв як за рідну. Мріяв мати сина, так вони прожили майже чотири роки.
Але в Даші були свої плани на життя, вона не хотіла більше дітей. А почала Роману дорікати, про те що він мало заробляє.
І почала вона заходити до сусідки Жанни, та позичати в неї гроші. А Жанна, як не старалась але доля так склалася, що вона повторила долю своєї матері. Виховувала сина одна, помилилася у виборі чоловіка, який нічого не хотів робити. Полюбляв біленьку, яка його і занапастила.
Тож Жанна у 25 років, залишилися вдовою, але працювала та й якось справлялася. Одного разу, коли Романові потрібні були терміново гроші, він хотів взяти сховку але там їх не було. Та почав питатися у дружини де гроші, а вона вже давно їх витратила.
Та щоб чоловік не злився, швидко вибігла та побігла знову до Жанни. Жанна як була доброю, та не могла відказати, так як поважала Романа як друга та людину, знову дала грошей. Однак, сказала, щоб Даша повернула через три дні, бо їй самій вони потрібні будуть. І коли минуло три дні то Жанна зрозумівши, що ніхто не приходить і не повертає її гроші, вирішила сама піти до Романа та Даші додому. Даша їй відповіла, що немає, бо знову не дають аванс Романові на роботі.
Цього разу Жанна вже не витримала, та сказала Даші, щоб та, хай що собі думає, але до вечора має її повернутим всю суму, яку в неї взяла в борг. Роман стояв і не знав, що сказати і не знав, куди подіти очі від сорому.
Адже він знав Жанну з самого дитинства, йому було дуже незручно. Тут раптом Даша говорить до Жанни:
“А хочеш, то забирай Романа, у хаті та в господарстві згодиться”.
“Ти, що таке говориш жінко, вже геть з глузду з’їхала”- не витримав Роман. А Даша далі говорила, їй щоб та брала і не пошкодує. Жанна вже не могла слухати те, як Даша принижувала свого чоловіка. Вона промовила:
“Такого чоловіка як Роман, ні за які гроші не купиш. Доля тобі такий подарунок зробила, а ти не бережеш, що маєш”.
Та Даша відповіла на це, що чоловіка другого можна легко знайти, а от де гроші взяти, вона не знає. Жанна зрозуміла, що з Дашею марно говорити, обернулася та йшла вже до дверей. Та раптом її зупинив Роман, сказав, щоб вона його почекала, він швидко збере валізу. І так сталося, що жарт перетворився в реальність.
Роман і справді пішов жити до Жанни. Йому з нею було набагато краще, тож він не хотів повертатися. То Жанна його вмовляла піти назад до жінки та сім’ї.
Однак чоловік їй відповів, що вже встиг її полюбити, і хоче з нею залишитись. Тай сама Жанна, яка боялася сама собі признатися, теж насправді мала почуття до Романа. А через рік їх уже радував синочок.
Автор: Нінель
