Жінка не могла сказати, що більше обурило її: новина про зраду чоловіка чи про те, що власна мати знайшла можливість поживитися за рахунок непутящого сина, поставивши під питання його сім’ю.

— Ігорю, як це взагалі розуміти? Ти зовсім з дуба впав? Куди гроші поділися, я тебе питаю? — Юля ходила кімнатою, не знаходячи собі місця від образу та обурення.

Її почуття було легко зрозуміти. Вона та її чоловік Ігор стільки часу збирали на довгоочікувану літню відпустку, щоб поїхати удвох на відпочинок, про який Юля давно мріяла. Відкладали з кожної зарплати не один рік, часто відмовляючи собі в багатьох речах. І тепер, коли потрібна сума була зібрана і треба було замовляти квитки, бронювати номери та купувати собі необхідні для нормального відпочинку речі, Юля дізналася, що грошей немає. Точніше, вона їх просто не знайшла в тій схованці, де вони з чоловіком домовилися зберігати заощадження.

Ігор дав Юлі незрозумілу відповідь, яка зовсім не влаштувала засмучену жінку. З палаючими від обурення очима, Юля загнала чоловіка в кут своїми питаннями і почула те, чого ніяк не очікувала:

— Та що ти так розсердилася через якийсь відпочинок? Ну подумаєш, цього року не поїдемо. Мамі потрібна була шуба, і я вирішив зробити їй подарунок.

— Що ти сказав?! — Юля не повірила власним вухам. — Я правильно почула? Мамі, значить, шуба потрібніша, ніж нам з тобою нормальний відпочинок? Ти тямиш, що ти несеш?

Але Ігор тепер був упертий і твердив, що не міг упустити такий шанс, як купити любимій матері подарунок, про який та мріяла багато років.

— Та розумієш, там був розпродаж… я про таку ціну навіть не чув, — бубнів Ігор, ховаючи очі. — Юле, сама подумай. Ти б відмовилася від шансу порадувати любу маму таким подарунком, та ще й за такою ціною?

Юлі навіть не знайшлася, що сказати чоловікові у відповідь. Її мами не було в живих більше десяти років, і молода жінка щиро вважала, що їм з чоловіком пощастило, що його мати жива. Тетяна Олексіївна була живіша за всіх живих і не поспішала розривати зв’язок із простими мирськими радощами. Ходила по ресторанах, купувала собі дорогі прикраси та наряди. Причому кількість подарунків собі улюбленій пристойно зросла за останній рік.

— Не розумію, чому Ігор так балує свою матір, — сердилася Юля. — Коли я його прошу про щось, він зазвичай відмахуюється від мене. Мовляв, немає грошей, і все. Зате своїй матусі ні в чому не відмовляє. Що б вона не попросила, вона завжди це отримує. Може подзвонити опівночі, і Ігор помчить до неї, забувши про все на світі.

Однак новина про шубу за великі гроші для свекрухи просто добила Юлю. Жінка не могла зрозуміти, чому чоловік так ставиться до їхніх сімейних потреб, ставлячи інтереси Тетяни Олексіївни понад усе. Інколи вона думала, що чоловік так і не визначився із власним статусом.

— Схоже, він не розуміє, що він не тільки її син, але й мій чоловік, — із тугою подумала Юля.

Вона не на жарт образилася на чоловіка за такий вчинок і демонстративно не помічала його вже кілька днів. Ігор намагався улестити її і так, і сяк, але нічого не допомагало. Та й вигляд свекрухи, яка не забула похизуватися новою шубою, не додав Юлі любові до цієї дивної родини.

— Я три роки працювала, як проклята, щоб назбирати грошей на відпочинок, — поскаржилася Юля подругам. — Три роки, уявляєте? І що в результаті? Моя свекруха в новій шубі, а я на тому ж кам’яному пляжі біля нашої забрудненої річки.

Помітивши, що невістка кривиться від гості у шикарній шубі, свекруха вважала за потрібне поставити її на місце.

— Мила моя Юлечко, а чому ти вирішила, що тільки ти маєш право на ці гроші? — сказала Тетяна Олексіївна. — Я народила та виховала Ігоря, передала тобі такого чудового чоловіка з рук у руки. Хіба я, як мати, не гідна того, щоб мій син порадував мене розкішною шубою, про яку я давно мріяла? Я маю повне моральне право витрачати гроші Ігоря, і це право дано мені за моїм статусом — я його мати, дорогенька.

Юля мало не втратила дар мови від цих слів.

— Ось кому реально дуже пощастило, так це свекрусі, — подумала вона.

Нехай вона дала життя Ігорю, це ж не означає, що вона має право і на гроші Юлі. Про що невістка і нагадала, на що почула нахабну впевнену відповідь:

— Ти тут ніхто, всього лише дружина, а я власноруч створила на світ Ігоря і тепер він зобов’язаний мені не тільки життям, але й грошима. Він, як син, повинен підтримувати мене, а незабаром і утримувати.

— Ні, я так не можу, — Юля схопилася за скроні.

У голові стукали десятки молотків, які, як їй здалося в якийсь момент, розривали її мозок зсередини.

— Спокійно, Юлечко, тобі тільки проблем із серцем не вистачало, — почала умовляти себе вона після розмови зі свекрухою. — Це всього лише гроші… всього лише твоя марна праця за три роки, будь вона неладна, оця Тетяна Олексіївна!

Юля хотіла було зібрати речі та з’їхати. Потім згадала, що квартира належить їй, і зібрала речі чоловіка. Коли Ігор прийшов з роботи та мовчки направився у ванну помити руки, його очікувала неприємна несподіванка.

— Юль, що це? — здивований чоловік уставився на валізу, що стояла у передпокої.

Дружина вийшла з кухні і подивилася на Ігоря.

— А то ти не зрозумів? — насмішливо запитала вона. — Всього лише твій мотлох. Забирай та йди.

— Але чому? — Ігор продовжував уперто стояти на своєму. — Я ж тобі все пояснив. Ми заробимо ще, навіщо такі радикальні заходи?

— Ти знущаєшся з мене? — мало не вибухнула Юля. — У тому й річ, що заробляли ми обоє, а ти наодинці вирішив, що можна проігнорувати мене та мої потреби. Коротше, йди! Бачити тебе не можу, особливо після розмови з твоєю мамою.

— Що вона такого сказала? — Ігор зблід.

Юля не звернула на це уваги і обурено відповіла:

— Бачиш лиш, як твоя любима мамочка, вона має законне право витрачати твої гроші. Чудово, правда? Але річ у тім, що мене ви обоє забули про це спитати.

Ігор замовчав, потім сів на підлогу біля валізи. Юля здивовано подивилася на чоловіка.

— Я не зрозуміла, чого ти тут розсідався? Іди, поки по-хорошому прошу. Втомилася я від вашої чудової родинки. Мені, виявляється, відведено почесну роль добувача без права на відпочинок. Тільки мене такий поворот зовсім не влаштовує, зрозумів?

— Та зрозумів, зрозумів, — якось дивно усміхнувся Ігор. — Зате ти не зрозуміла дещо інше…

Він посидів так якийсь час, потім встав і пройшов у спальню. Переодягнувся і вийшов, криво посміхнувся, дивлячись на Юлю.

— Ось уже не думав, що моє сімейне життя так дурно закінчиться.

— Подякуй, що тільки сімейне, — почала втрачати терпіння Юля. І тут раптом її осяяло:

— Тобі є що мені сказати? Давай, розповідай. Задній хід я все одно не дам, тож полегши душу, рідненький ти мій, — насмішливо закінчила вона.

Ігор із посмішкою на устах похитав головою.

— Та ні. Іноді краще жувати, ніж говорити. Коротше, якщо ти вирішила зі мною розлучитися, умовляти не стану. Хай так і буде. Все одно ти б дізналася.

— Дізналася, про що? — зсунула брови Юля. За зніяковілим обличчям чоловіка вона зрозуміла, що він щось сказав, не подумавши.

Ігор пробував захищатися.

— Що я був хорошим сином для своєї матері. Тільки й усього.

— Це я й так знаю, — відрубала Юля. Їй здалося, що чоловік чогось недоговорює.

Несподівано чоловік підняв голову і глянув Юлі в очі.

— Ти б дізналася, що я зраджував тобі з іншою. Мама випадково дізналася про це і… шантажувала мене.

— Що?! — Юля так і сіла. На тумбочку.

Ігор тим часом тихо продовжував:

— Пам’ятаєш, я казав, що допоміг мамі з ремонтом? Ти тоді ахала і говорила, що я вибрав занадто дорогі шпалери та світильники для вітальні. Але їх вибирав не я, а мама. І та поїздка до Львова теж була платою за мовчання. І ця проклята шуба…

— Оце сюжет! — приголомшено проговорила Юля, слухаючи слова майже колишнього чоловіка. Вона також згадала, як Ігор повідомив, що оплатив мамі всі процедури в спа-салоні.

— Просто вона побачила мене з Оксаною… тобто моєю коханкою, у кафе, і я попросив її нічого не казати тобі.

Юля на секунду затримала подих, потім видихнула.

— Мені нема що сказати. Що ти, що твоя мати — ви обоє варті одне одного. Ти нахабно брехав мені, а вона не пошкодувала використати це проти власного сина. Ви обоє взагалі в курсі, що є поняття людської гідності? Що не можна обманювати довіру того, хто тебе любить? Ні? Тоді в мене для тебе погані новини. Я вважаю, що ви обоє плюнули на мою гідність, а я такого не пробачаю. Тож йдіть з мого життя, причому обоє і одночасно.