Наталія і сама не розуміла чому вона з Володею, адже між ними була різниця у 15 років. Історія жінки дуже банальна. Їй стукнуло 35 і вона почала себе питати навіщо їй це заміжжя? Вона стала і питала сама себе навіщо поруч ця людина? Адже ні підтримки, ні доброго ставлення, ні любові, нічого нема.
І навіть слова мами та свекрухи про те що доведеться тягнути самій на собі дитину та жити самій, не зупинили Наталю від свого рішення.
Вона вже уявляла, що приходить додому де немає Володі, немає його розкиданих по всій хаті речей, не піднятого обідка унітазу, кросівок під ногами та й взагалі речей в шафі.
І від цих думок жінці ставало так легко це ж просто мрія. В кінці сказати йому, що вони залишилися друзями.
І ось той час настав Наталя вдихнула сильно. Вона сама не розуміє чому але в заміжжі у неї не було часу на салон краси.
Хоча чоловік заробляв, але він вважав, що похід туди то лишні витрати. Та й взагалі говорив що Наталя має мати свої гроші на це. Жінці вже й самі стало цікаво куди дівалися її гроші. Вона вже стала все записувати та зберігати чеки. Все йшло на дитину, на їду та на квартиру.
Себе десь далеко залишила позаду. І от тільки тепер у жінки знайшлося грошей щоб і зачіску зробити і манікюр і навіть нове плаття.
Наталя ось така тепер ходить та радіє з того, що все-таки наважилася себе визволити та почати жити своїм життям. Але недавно на роботу до них прийшов новий співробітник, йому сподобалось Наталя.
Він почав до неї залицятись, жінка вже сама не хотіла такої уваги. Її навіть почало дратувати, однак все ж чоловік домігся того, що Наталя вирішила все ж з ним по зустрічатися.
Однак коли дійшло до того що чоловік сказав одного разу що хоче з нею одружитися, то жінка злякалась. Вона ж тільки як півроку, як з того звільнилася.
Наталя як згадає тож мороз по шкірі проходить. Що знову каструлі прання прасування та намагання сподобатись чоловікові.
Вона геть цього не хоче їй так цілком зручно.
Адже так добре зустрічатися кілька разів на тиждень але жити своїм життям. Однак чоловік почав наполягати і Наталя не знає як її вчинити.
З однієї сторони вона вже привикла до нього і її справді приємно проводити з ним час, вона не хоче його втрачати. Але з іншої вона не хоче знову потрапити в ту побутову рутину.
Головою жінка розуміє що їй це не потрібно, одна коли він поруч, то хочеться щоб це тривало якнайдовше. Вони так зустрічаються що про то ніхто не знає ні її мати ні знайомі.
Наталя не знає як її бути, чи наважитися знову на сімейні стосунки чи все таки не зрадити сама собі і надалі залишитися вільною і робити що хочеться. Однак жінка боїться самотності, а особливо на старості років. Бо хто ж знає де син її буде.
Шановні читачі, а що б ви порадили жінці? Чекаємо на ваші коментарі та поради.
Галина Червона
