За давніх часів біля однієї великої річки жив чоловік з дружиною й п’ятьма дітьми. Жінка займалася вихованням синів та дочок, а чоловік – риболовлею. Та з часом його човен став крихким, а снасті постаріли. Справи йшли вже не так добре, й іноді великій родині навіть нічого було їсти.
Одного разу до їхнього будинку завітав старий. Він сказав, що мандрує світом, та попросився переночувати. Добрий рибалка розділив зі старцем не тільки кров, а й скромну вечерю. На ранок старий запитав, чим він може віддячити рибалці за його доброту. Джерело
– Ти старий та мудрий чоловік, – відповів рибалка. – Мабуть, ти багато чого бачив та знаєш. Дай мені пораду, як налагодити життя? Як зробити так, щоб дружина та діти більше ніколи не голодували?
– Зламайте свій човен, – не роздумуючи відповів старий.
Рибалка подякував за пораду, проте про себе подумав: «Напевне, старий вже трохи зійшов з розуму, адже без човна ми навіть не матимемо, що їсти».
Через декілька місяців на морі здійнялася страшна буря. Піднявся вітер, через який човен відв’язався та розбився об скелі. Горював чоловік та вихід був один: з усією сім’єю він переїхав до невеликого містечка на іншому березі.
На новому місці майже всі займалися риболовлею, там було багато човнів та навіть кораблі іноді заходили. Рибалка й радів, й сумував одночасно. Часто він сидів на березі, а потім почав підмічати, який човен і як треба полагодити, адже за стільки років він чудово вправлявся з цим. Згодом чоловік зайнявся ремонтом човнів.
Слава про нового та гарного майстра швидко поширилася містечком. Скоро в рибалки не було відбою від клієнтів. Уже через рік він зміг купити великий будинок для своєї родини, до цього часу вони всі вже забули, що значить голодувати.
Тільки тоді рибалка згадав слова старого мудреця: «Тепер я розумію, що мав на увазі старець, коли радив зламати човен. І він мав рацію».
