31 грудня, Іванови прийшли до Кузнєцових. Господиня старанно на стіл поставила салатики, голуюці та котлетки, і, як годиться, чарочку піднесла. Відразу за першою – другу, тут же третю. А потім все в холодильник згребли і пилосос увімкнули. І це було не найгірше

Текст підготовлено спеціально для інтернетвидання osoblyva

Було це років 25 тому. Ще коли мої батьки були молодими. Жили-були собі три сім’ї: ну нехай будуть Кузнєцові, Іванові та Семенові. У кожній родині було по дитині, серед тих дітей і я. Жили усі в однокімнатних квартирах. На той час – малесенька кухня і кімната по периметру засталена меблями – то було нормою, а от кольоровий телевізор і “Новорічний вогник” по ньому – то розкіш уже.

Так от, дружили між собою і дорослі, з цих трьох сімей, і діти. Спілкувались, свята усі разом звикли проводити. Новий Рік традиційно разом зустрічали. Питання де і у кого святкувати, не виникало. Іванові – душа компанії, гостинні і привітні. Зазвичай збирались у них, і навіть ночувати після гуляння залишались, хоч і жили не так вже й далеко одні від одних.

І хоча в крихітній однокімнатній квартирі збиралося шість дорослих і троє дітей – не біда. Хто в кріслі сидячи спав, хто на підлозі. Зате, весело проводили час і з ранку нікуди йти не треба, щоб продовжити посиденьки.

І ось якось господиня Іванова перед черговим Новим Роком, втомившись від постійних гостей, на питання Семенова – де і у кого? відповіла рішуче: “Не у мене! Я теж вряди-годи хочу відчути себе гостею. Щоб мені прислужували, а не бігати постійно від столу до плити».

Семенова одразу на це відповіла: “А ми цього року в село поїдемо, до сестри.»

Одне сімейство відпало, уже легше. А ось Кузнєцова запропонувала спочатку посидіти у них, а потім – після святкового салюту біля міської ялинки – піти до Іванових і продовжити святкування. Іванова зітхнула, але погодилася.

І ось настало 31 грудня, Іванови прийшли до Кузнєцових. Господиня старанно на стіл поставила салатики, голуюці та котлетки, і, як годиться, чарочку піднесла. Відразу за першою – другу, тут же третю.

«Почекай, не частіть так! Не встигаємо закушувати. Куди поспішати-то?» – здивувався Іванов. «Так … це, на відкриття ялинки щоб встигнути», – пояснила Кузнєцова. Іванови подивувалися, але погодилися: «На ялинку, так на ялинку».

Кузнєцови напару тут же зі столу всі салати в холодильник заховали, посуд мити і протирати, на місце прибирати стали. Господар дістав пилосос, кімнату пропилососив. І все це на очах у здивованих гостей. І тільки коли вдома був ідеальних порядок, а до зустрічі Нового року залишалось хвилин тридцять, – всі пішли на ялинку.

Читайте також: -Це як же ви мені квартиру зас…ли, – висловила я старшому синові все своє невдоволення, – так, дружина твоя, тепер уже колишня, господиня ще та, але ти-то що робив? Дивився, як квартира перетворюється в хлів і мовчав? Тепер стала ворогом для обох синів

А після салюту новорічного і танців біля міської ялинки – за традицією, до Іванових! Де Кузнєцові і просиділи до 5 ранку, незважаючи на господарів, які прямо в кріслах засинали, і дітей, які сварились весь час.  І спати не вмощувались гості, хоча їх і запрошували, і йти додому не йшли. Іванові чогось не здогадалися пилосос дістати… але висновки для себе зробили. Товаришувати сімейства продовжили таки, але Новий рік більше разом не зустрічали.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!