Нещодавно зробила подарунок чоловікові на день народження. Ну як, для когоcь це може бути і не подарунок, але для нас це дуже добре. Прям межа мрій. Загалом, купила йому хорошу зимову куртку в Спортмастері. Ми ніколи ще не дозволяли собі такі дорогі речі. Та й чоловік сам би собі не дозволив витратити стільки грошей.
Куртка коштувала майже 7 тисяч. Він коли дізнався ціну (подивився в інтернет-магазині) то так засмутився, що мені спочатку стало навіть прикро. Але зараз носить з радістю. Все добре. Після цього, чоловік вирішив і мені зробити приємне і ми поїхали по нові чоботи.
У мене є взуття, хоч і старе, але ношу я його дуже акуратно. Але, чоловік наполягав, поки є можливість, не варто губитися. Знайшли пристойні півчобітки. Мені все дуже сподобалось. Купили в магазині фірмовому. Обійшлися вони нам в 2500 гривень. Увечері задоволені приїхали додому, купили смачненького дітям.
І тут дзвінок чоловікові: братуха, ми до вас зараз заїдемо! Дзвонив його старший брат. Він в черговий раз їхав до нас, щоб зайняти грошей (я в цьому ніяк не сумнівалася). А при слові “ми”, так взагалі пересмикнуло. Його дружина вже встигла показати себе у всій красі, вкравши у мене підводку для очей в мій день народження …
Загалом, приїхали. А у нас пакети стоять в коридорі не розібрався. І тут Оля з ходу: Привіт! А що це? У магазині були? Чоловік з гордістю: Так, ось їздили Катюші чобітки новенькі купувати.
– А нафіга? У тебе ж он стоять! Навіщо тобі дві пари чобіт? Ти ж нікуди не ходиш, – вліз в розмову старший брат чоловіка. Чоловікові не сподобався його нахабний тон, тому він прямо запитав, чого вони приїхали? Нічого нового, як я і думала, позичити грошей і взяти пару банок помідорів.
Я не скнара, але це реально набридло. Я значить все літо закручую банки, потом обливаюся, а вони просто приїжджають і беруть. Ну а що, шкода чи що? Раз пригостили, два, три, чотири. Все, тепер як обов’язок. Загалом, чоловік нагадав братові про мій подарунок, поцупила його дружиною. А в борг сказав, що не дасть, адже у самих залишилося впритул на тиждень.
Обличчя родичів перекосилися, особливо у дружини брата. Вона мало не отрутою плювала: – Чи не жирно чи тобі Катька, дві пари чобіт? Я не гублячись дала відповідь: – Ні, в самий раз. А ти, коли повертати мені косметику збираєшся?
Її чоловік вирішив, що я в своєму ж будинку не маю права голосу. Вирішив мені рот закрити, уявляєте. Я пішла в кімнату, залишивши свого чоловіка поговорити, бо відчуваю, що скоро просто пошлю їх прямим текстом. Ну, а поки чекаємо, коли ж вони зважаться компенсувати крадене.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
