
А до весілля то не готовий. Дорогі подарунки та гроші я не бачила, лише на свята. Мої подарунки були дорожчими за його в кілька разів (то колонки, про які він мріяв, то ноутбук, а собі просила дешевше)
Два дні тому я закінчила мої стосунки завдовжки 6,5 років. Зустрічатися почали коли мені було 20. Це були мої перші серйозні стосунки.
На той момент він не дуже добре чинив, а я прощала, тому що сильно любила. Він гуляв з друзями і говорив, що вони цінніші за мене адже ми зустрічаємося тільки рік, говорив, що я не гарна господиня. Пробачала, залишалася влітку в цьому місті (я там навчалася і влітку завжди їхала додому) під приводом справ, а на ділі, щоби бути з ним.
А він то загуляв з другом, то поїхав до батьків (жив із сестрою) копати їм город і приїжджав один раз на тиждень. Я завжди почувала себе наприкінці списку.
Заговорила про весілля, сказав, що не готовий. Ну гаразд, нам було по 21, 22 роки. Далі в нього то один найкращий друг, то інший, з яким він проводив майже всі дні.
Потім друзі відклеїлися, я залишилася, але замість них з’явилася робота. А я ще більше розчинилася в ньому, вмовляла приходити частіше.
Після навчання залишилася в цьому місті і батьки купили мені квартиру, адже йому було нормально, якщо я поїду (буду до тебе приїжджати раз на тиждень, казав він, але їхати туди 4,5 години). І все, у нього почалися пошуки себе. Там попрацював, то там.
Дорогі подарунки та гроші я не бачила, лише на свята. Мої подарунки були дорожчими за нього в кілька разів (то колонки, про які він мріяв, то ноутбук, а собі просила дешевше).
Останні роки він не морочився з подарунками мені, просто гроші кидав. Купувала йому одяг, адже він не мав грошей на якісний одяг собі. Вмовила, що треба займатися собою, а не нескінченно виконувати доручення його сім’ї.
Батьки його мене не люблять. Бо я не хочу до них їздити. Тепер хлопець начебто став заробляти, але все одно гроші відривав насилу і щось мінімум. Як заходила мова про весілля, завжди відходив від теми.
За 7 років на морі були разом 1 раз, ще один збиралися цього року (моя мама подарувала путівки). Приїхав до мого рідного міста тільки цієї весни. Вперше за роки на день.
Захопився написанням музики, доки я готувала, прибирала, прала. Три дні купував мені каву, а потім скандал, мовляв, скільки можна, дорого, а я хочу його щодня пити. Залізла до його телефону. Послухала запис розмови друга, де він казав, що я багата не вихована дівчина, яка не знає ціну грошам (мені батьки допомагали грошима).
Обговорював мою гадану спадщину, а він йому підтакував. Не раз він казав мені, який цей друг розумний і мені здається, що він у всьому його слухав.
Після цього відрізало. Я сказала, що не хочу таких стосунків.
Потім дзвонив та писав, просив особистої зустрічі. А я не змогла. Сказала, що хочу заміж, нормального спілкування, розуміння, що я потрібна, а він відповів, що шлюб це нав’язано суспільством (той його друг так говорив, хоча сам одружився).
Після цього у мене всередині біль та порожнеча. Я захотіла піти, він думав, що я знову передумаю.
Дуже люблю його, заміж хочу. Він обіцяв, що все буде, але потім, що будуть подарунки і сім’я, але потім. А коли? Відповіді немає. Прошу подарунки зараз – багато прошу, набридла, у нього з роботою не все стабільно, бізнесу немає, а тут я з подарунками та ремонтом.
І що не хоче витрачати гроші даремно, адже він так довго працював та їх збирав. Хоча постійно казав, що любить. Але цього не відчуваю. Зараз просто мовчки погодився розлучитися, коли я не схотіла зустрічі (ну що ще обговорювати? Вже стільки разів все було сказано).
Мені так боляче та погано. Не знаю, що робити?
Автор: Оксана
Історія написана спеціально для osoblyva.сom

