Карина зустрічалася з Ярославом уже п’ять років. І добре б вони почали свої стосунки, будучи зовсім юними. У цьому випадку було б зрозуміло, чому вони не поспішають узаконити свої стосунки.
Але ні, познайомилися вони, коли Карині було двадцять чотири, а Ярослав був на рік старший за неї.
Звісно, дівчина не раз заводила мову про те, що треба б узаконити стосунки. Не тиснула, але й натяки її були доволі прозорими.
Та в Ярослава завжди була сотня причин, чому не варто поспішати.
— Зараз у мене бізнес у гору пішов, я всі гроші туди віддаю. На весілля просто не буде коштів.
Або:
— У мене ж бабуся пів року як померла. Я поки навіть думати про це не можу, треба хоча б рік виждати.
Були й інші причини: треба спочатку квартиру купити, я зібрався міняти машину, мій друг одружується влітку, не можемо ж ми на себе ковдру перетягувати.
Звісно, чим більше минало часу, тим чіткіше Карина розуміла, що Ярослав просто не хоче одружуватися.
Вона його любила. Сильно любила. Але також розуміла, що не хоче залишитися без сім’ї. Їй уже майже тридцять, скільки в неї залишилося часу на дитину?
Та й якщо прибрати всі практичні доводи, сам факт, що Ярослав не хоче офіційно узаконити їхні стосунки, її бентежив. Адже в цьому немає нічого такого, якщо ти справді кохаєш і хочеш провести все життя з цією людиною. І напрошувався висновок, що, мабуть, у Ярослава просто інші плани.
Коли він чергового разу знайшов якусь причину, щоб відкласти розмову про весілля, Карина вирішила, що час розходитися. Подумала, що поставить йому ультиматум: або вони стають сім’єю, або їм не по дорозі.
Звісно, було складно на таке наважитися, от і Карина все ходила навколо, не знаючи, де взяти сміливість, щоб сказати таке.
І одного вечора вона все ж таки зібралася поставити крапку в цьому питанні. Розуміла, що відповідь Ярослава їй може не сподобатися, але це буде хоча б якась визначеність. І якщо він знову відмовиться одружуватися, Карина рухатиметься далі. Просто без нього.
Але вона не встигла нічого сказати. Ярослав примчався додому схвильований, одразу ж підхопив Карину на руки й поцілував.
— Ми летимо в Таїланд, — усміхнувся він.
— Що? – Карина навіть боялася, що їй почулося.
— Так, сонечко! Ми летимо відпочивати! Це мій тобі подарунок на день народження! Я до останнього не знав, чи вийде в мене з роботою, та й як із грошима буде. Але все вийшло, і я вже купив путівки.
Карина заверещала, обіймаючи чоловіка. Але вона була не так сильно рада відпочинку, як тому, що, схоже, їй зроблять пропозицію.
На відпочинок вони літали лише раз, на самому початку стосунків. Але якось Ярослав згадав, що коли він робитиме пропозицію, то зробить усе можливе, щоб Карина була в захваті.
— Я нізащо не запропоную тобі вийти заміж між іншим. Я зроблю так, щоб це було красиво, щоб ти запам’ятала цей момент на все своє життя.
А тут усе збіглося. День народження Карини, курорт із красивими пляжами та морем, романтика і відпочинок. Зрозуміло, що це все не просто так.
Карина була рада, що так і не наважилася на ту розмову. А то тільки все зіпсувала б. Адже явно Ярослав планував усе заздалегідь.
Але, звісно, вона зробила вигляд, що ні про що не здогадується.
Карина збиралася цього разу дуже ретельно. Адже треба думати не лише про те, в чому ти гулятимеш містом і в чому купатимешся. Треба підібрати такий наряд, щоб не зіпсувати картинку, коли Ярослав скаже ці заповітні слова.
Як же довго вона їх чекає… Усі її подружки вже й не вірили, що Ярослав наважиться. Говорили, що є такий тип чоловіків, які не хочуть сім’ю. Їх влаштовує відносно вільне життя, адже поки ви не в шлюбі, особливо ніхто нічим не зобов’язаний. Та й дітей такий тип чоловіків теж не бажає. Мовляв, їм подобається свобода і можливість з легкістю порвати стосунки, коли вони набридають.
І хоч Карина завзято захищала свого коханого, часом вона все ж думала так само, як і її подруги.
Але тепер вона уявляла їхні обличчя, коли Карина розповість про пропозицію. І про те, як красиво вона була зроблена.
Уявляла, як хвалиться каблучкою і каже, що не дарма чекала. Зате вони в шлюб вступлять усвідомлено, розуміючи, що створені одне для одного.
Переліт був довгим, звісно, дівчина дуже втомилася. На відміну від Ярослава, їй так і не вдалося поспати в літаку. Було незручно, та й думала вона про те, що буде далі. Варто було заплющити очі, як вона бачила Ярослава, який опускається на одне коліно, дістаючи заповітну коробочку. А на фоні шумить море…
Після того, як вони дісталися, Ярослав і Карина заселилися в готель, відпочили й пішли купатися.
Карина знала, коли чоловік зробить їй пропозицію. Явно ж у її день народження, піднесе це як ще один подарунок. Тому гарну сукню, яку Карина спеціально купила для цього вечора, вона дуже берегла.
Перші три дні вони просто відпочивали. Купалися, засмагали, їздили на екскурсії. І, нарешті, настав той самий довгоочікуваний момент.
Зранку Карина прокинулася від поцілунку коханого. Потім вони пішли на сніданок, і там він сказав, що замовив на вечір столик на березі моря.
Сердечко одразу ж закалатало в рази швидше. Карина намагалася сильно не усміхатися, але розуміла, що їй не вдається приховати емоції. Хоча, вони на відпочинку, тут сумувати, в принципі, не годиться.
Карина ледве дочекалася вечора. А вже до цієї, головної події свого життя, вона підготувалася дуже ретельно. Уклала волосся, яке стало дуже неслухняним від місцевого клімату та води, зробила макіяж, уперше за відпочинок, ну й одягла ту саму сукню.
— Виглядаєш чудово, — усміхнувся Ярослав.
— Дякую, — скромно відповіла дівчина.
Поки йшли в ресторан, Карина думала про те, чи здогадався Ярослав найняти фотографа? Але навіть якщо й ні, то вони потім наймуть і зроблять фотосесію. Такі моменти треба закарбувати.
Усе було так, як і уявляла собі Карина. На фоні море, грає тиха музика, романтичний вечір.
— З днем народження! – промовив Ярослав, коли їм принесли коктейлі.
— Дякую! – відповіла Карина, розуміючи, що страшенно хвилюється. Зараз усе і станеться. – Дякую за цей чудовий відпочинок, це чудовий подарунок!
— Але в мене є ще один подарунок для тебе, — таємниче промовив Ярослав.
— І який же? – спитала дівчина, намагаючись грати щиро. Мовляв, вона ні про що не здогадується. Адже це мав бути сюрприз.
І ось він, той самий момент… Ярослав поліз у кишеню штанів і дістав звідти оксамитову коробочку.
— Я ж не міг залишити тебе без подарунка, — з усмішкою промовив він. – Відкрий.
Звісно, Карина уявляла, що Ярослав стане на одне коліно й промовить цю заповітну фразу: «Ти будеш моєю дружиною?».
Але він вирішив інакше, та й неважливо це було.
Карина з трепетом у душі відкрила коробочку, і тут же усмішка сповзла з її обличчя.
— Сережки?
— Так. З діамантами. Приміряй!
Ярослав відкинувся в кріслі й зробив великий ковток коктейлю.
У Карини ж шуміло у вухах. Вона дивилася на чоловіка, все чекаючи, що він скаже, що це жарт, і головний подарунок буде зараз. Але цього не відбувалося.
— Щось не так? – спитав він.
— Це весь подарунок? – уточнила Карина.
— А тобі мало? – хмикнув чоловік. – Я привіз тебе на відпочинок, подарував шикарні сережки. Що не так?
— Ярославе, ти справді не розумієш? – спитала вона.
— Ні. Що сталося?
— Я думала, що ти зробиш мені пропозицію. Мій день народження, курорт, атмосфера… Усе говорило про це! А тут ти дістаєш коробку, і що я бачу? Ти уявляєш, як я зараз засмучена?
— О, вибач, люба, — якось нещиро промовив він. – Я навіть і не думав про це. Та й зараз не час. Я весь у роботі, яке весілля?
— Яке весілля? – хмикнула Карина. – Мені двадцять дев’ять! Ми зустрічаємося п’ять років! Мені вже час думати про дитину!
— Та не вигадуй. Зараз жінки народжують і пізніше, куди поспішати. Та ми й без штампа в паспорті чудово живемо.
— Це ти чудово живеш, — сказала дівчина. Потім встала з-за столу й пішла з ресторану, залишивши сережки лежати на столику. Вона їх бачити не може.
У номері розгорівся скандал. Ярослав сказав, що Карина невдячна, що вона не цінує того, що він для неї робить. А Карина заявила, що не збирається залишатися й надалі в статусі дівчини. І або він робить їй пропозицію, або вони розходяться.
До кінця відпочинку Карина і Ярослав практично не розмовляли. Навіть відпочивали окремо одне від одного, не бажаючи перетинатися. А після прильоту додому вони розійшлися.
Ярослав усім заявляв, що це через те, що Карина не вміє бути вдячною й терплячою. А Карина… Карина нічого не говорила своїм друзям, вони й так знали, в чому причина.
За рік Карина зустріла чудового чоловіка, і вже за пів року він зробив їй пропозицію. Сказав, що нічого зволікати. Щоправда, він запропонував у медовий місяць злітати до Таїланду, але Карина одразу ж відмовилася.
— Куди завгодно, тільки не в Тай, — сказала вона. Надто вже неприємні враження залишилися від цього місця.
