Мар’ян був із заможної родини: носив дорогий одяг мав уже автомобіль, обідав в кафе. Зрозуміло, що відбою від дівчат не було. І серед усіх він закохався в красуню Настю, проте горду. Так як Мар’ян не звик до відмов з боку дівчат, то сам не давав проходу Насті. Однак все марно, Настя йому категорично відповіла відмовою та порадила шукати іншу.
З відчаю Мар’ян уже говорив дівчині що він щось з собою зробить. Однак Настя не слухала його, а сказала що цим, він тільки гірше собі зробить, а не їй. Після цього хлопця наче підмінили, він почав заглядати у стаканчик. Не ходив до університету, батьки вже не знали що з ним робити.
І тут все вирішилося само собою. Богдана, його одногрупниця, сама родом з села, але поступила та вчилася в місті. Одного дня вона раптово завітала в гості до Мар’яна. Хлопець жив сам окремо на квартирі.
Богдані вже давно подобався Мар’ян, але вона не наважувалася йому признатися, так як він постійно заглядався на інших дівчат. А коли вона дізналася про його проблему з оковитою, то вже не стрималась та прийшла, дізнавшись адресу від одного одногрупника.
Звісно, хлопець був здивований, але не прогнав дівчини. Вони слово за слово та й розговорились. І Богдана запросила Мар’яна до себе в гості в село. А він взяв і відповів згодою, хоча і не дуже хотів.
А був якраз тиждень, перед світлим святом Великодня. Батьки дівчини добре прийняли хлопця, вони якраз готувалися до свята. І Мар’ян спостерігавши за цим всім, вже забув за свої невдачі і за відмову Насті. Богдана взяла хлопця за руку і повела в ліс, де була гарна галявина, а поряд красиве озерце.
Вони йшли і дівчина йому розповідала, ледь не про кожне дерево і про кожний кущик. Мар’ян спочатку не дуже слухав, однак Богдана так гарно про все розповідала, що він заслухався.
А крім того, ще помітив її вроду, її великі карі очі та та густе кучеряве волосся. І подумав як він цього раніше не помічав.
Він планував заручитися з дівчиною, та тут у його життя прийшла дівчина з минулого, Настя, яка побачила, що його хтось полюбив, вона включилася у конкуренцію. Хотіла його приманити. Дуже важко було на душі хлопцю. Та він розумів, що втрачати своє щастя з Богданою він не хоче. Душа складала свій тяжкий екзамен. Та все ж він все мудро вирішив.
А в неділю уже Богдана розбудила хлопця, вони зібралися і пішли всі до храму з батьками. Мар’ян який завжди любив подрімати вперше в житті був у церкві і слухав службу Божу. Слухав і думав, що як добре, що Бог подарував йому таке щастя у житті.
Як на диво йому зовсім спати не хотілося, а так добре та спокійно було на душі. А поряд стояла Богдана, то тримала його за руку. Вони посміхнулися одне одному.
Коли священник говорив: “Христос воскрес” то Мар’ян разом з усіма відповів: ” Воістину воскрес”.
Після цього Богдана сказала: ” От і все, Паска і писанки посвячено можна йти додому, будемо святкувати”.
І Мар’ян спіймав себе на думці, який він радий зараз бути тут і поряд з цією дівчиною.
Автор: Галина Червона, передрук заборонений.
