fbpx

Алевтина Василівна вийшла в передпокій, здивувалася пізньому гостю. А він привітався і сказав: «Валерій. Я до Вас надовго». Очі мами буквально округлилися, дочка в 30 років вперше чоловіка привела в дім

Героїня цієї історії Світлана була не проти вийти заміж, але ось відповідного кандидата в її оточенні не було. Були ті, хто пропонував відносини без зобов’язань, просто провести час і навіть одружитися з розрахунку. Але ось «той самий» все якось не траплявся.

Світлані вже скоро стукне 30 років, вона ніколи не була заміжня і все ще живе з мамою. «Симпатична, весела, розумна, а кавалерів немає!» – переживали подружки і колеги по роботі. Мама нарікала: «Засиділася ти в дівках, донечко. Мені 60 років скоро, не встигну онуків побавити». Сама Світлана теж вже почала хвилюватися: «Де ж він, мій суджений».

7 березня керівництво організувало невеликий банкет для співробітниць, де чоловіки будуть їх вітати. Заміжні колеги вирішили підібрати Світлані нареченого, щоб прикро не було, що вона одна. Довго підбирали кандидатуру і зупинили вибір на Сергію з відділу постачання. Пояснили йому ситуацію, розрекламували Світлану і проінструктували, що робити.

Для заходу зняли один зал в місцевому ресторані, де по сусідству святкувала будівельна організація, в якій теж виявляється чимало жінок працює. Сергія посадили за стіл поруч зі Світланою, а доброзичнивці постійно поглядали в їх бік, чекаючи, коли вони почнуть спілкуватися. Сергій рішучим був тільки на роботі, а поруч з дівчатами завжди боявся і мовчав.

Світлана кілька разів перехопила багатозначні погляди колег і швидко зрозуміла їх задумку. Їй було і смішно, і сумно водночас. Через годину їй набридли ці «переглядки», вона вийшла в хол і присіла на диванчик. Через кілька хвилин до гардеробу підійшов молодий чоловік. Було видно, що настрій у нього зовсім не святковий, і, мабуть, він збирався йти. Він помітив Світлану, задумливо подивився на неї і запитав: «Добрий вечір! Можна я поряд сяду?»

Вона не заперечувала. Йому хотілося виплеснути свої емоції, і він заговорив: «Уявляєте, моїх друзів хвилює, що я в свої 34 роки ще не одружений. І вони вирішили мене познайомити з відповідною (на їх погляд) дівчиною. Запросили якусь Олечку, посадили навпроти, і скоса спостерігали, що з цього вийде. Вона почала за мною доглядати, уявляєте?!» – обурювався чоловік. «А я майже відразу зрозумів всю затію, і мені так стало гидко. Я намагався поставитися з гумором до всього того, що відбувається, але мене вистачило ненадовго. Ось я і втік».

Світлана з посмішкою вислухала його, а потім розсміялася. Йому була незрозуміла така реакція. Вона пояснила: «Дивно, але я теж втекла з цієї ж причини». Він на неї пильно подивився, а потім розреготався. Заспокоївшись, представився: «Валерій. Працюю інженером в будівельній фірмі».

Настрій у обох значно покращився, і Валера запропонував не повертатися до зали, а піти погуляти. Світлана охоче погодилася. Вони довго гуляли, розмовляли і не відчували сорому. Їм здавалося, що вони знали одне одного завжди. Валера запропонував дійти до будинку Світлани пішки, і вони вирушили на околицю міста.

Дійшли до місця близько опівночі. Мама, Алевтина Василівна, не спала – світилося в маленькій кімнаті. Світлана запропонувала Валері зайти в квартиру, перепочити, підкріпитися – вони обоє зголодніли, адже не встигли толком поїсти в ресторані. Алевтина Василівна вийшла в передпокій, здивувалася пізньому гостю. А він привітався і сказав: «Валерій. Я до Вас надовго».

Очі мами буквально округлилися, а дочка тільки посміхнулася. Вони перекусили, поспілкувалися з мамою і вона запропонувала гостю переночувати на дивані у великій кімнаті, щоб не викликати таксі. Він з радістю погодився. Вранці Валерій приніс квіти для Світлани і її мами. Весь день восьмого березня Свєта та Валерій провели разом, а до вечора прийняли рішення, що через тиждень він переїжджає до неї жити.

Алевтина Василівна спочатку була приголомшена такою швидкістю, але, згадавши перші слова Валерія, які він вчора сказав, змирилася: так тому і бути. Світлана та Валерій одружилися в квітні, а до нового року у них вже був синочок – дуже схожий на тата, а через рік народилася донька – «копія» мами.

Сім’я у них дружна і гостинна. Щоразу, відзначаючи чергову річницю з дня знайомства, вони щиро вдячні друзям і колегам, які так прагнули влаштувати їх особисте життя.

Фото ілюстративне з вільних джерел

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО! Спеціально для osoblyva.com

You cannot copy content of this page