Автор: z Iryna
Олена стиснула кермо так, що побіліли кісточки пальців. Серце тьохнуло й провалилося кудись вниз, у шлунок. Вона не вірила своїм очам, хоча зір у неї був стопроцентним. Знайомий
«Мама не обмане», — кричав чоловік, але ультиматум відкрив очі.g «О, яка чудова перспектива! Побудувати дім на землі твоєї мами, яка вже розпланувала, де в мене буде город,
«Ви не засиділися?» — запитала Люба гостей. Сьогодні в Люби був один із тих днів, коли все йде наперекіс. Спочатку сварка з начальством на роботі, потім черга в
«Це розумна запобіжна міра», — умовляв її Дмитро. Але вона сумнівалася. «Скільки можна дутися й мовчати? Вирішуй, ти приймаєш мої умови, чи ніякого шлюбу?» Ліна була вже дамою
— Олеже, нам по сорок років. Ми обираємо шпалери в нашу спальню, то чому колір має затверджувати твоя мама? Чому наше меню на вихідні залежить від її настрою,
— Ти ж моя єдина близька людина, Іринко! Хіба папірці дорожчі за родинні зв’язки? Мені просто не пощастило з проєктом, але цей новий шанс точно вистрілить. Дай мені
— Ви кажете, що я маю все кинути і їхати в це забуте Богом село, бо там не стало чоловіка, якого я ніколи не бачив? Мій батько залишив
— Ти ж знаєш, Даниле, що один твій підпис може відкрити шлях до величезних інвестицій. Або закрити проєкт, який годує тисячі людей. Твоя принциповість зараз виглядає як дитяча
— Ти дивишся на мене, Ігорю, але я бачу, що твої думки десь далеко. У тій старій скриньці під ліжком, у тих листах, які ти не наважуєшся спалити.
— Головне, що наш онук живий, наш рід не перерветься. А цю?.. Ну, подумай нарешті своєю головою. Не рівня вона нам, Ігорю. Та не переймайся, синку. Знайдеш собі