Автор: z Iryna

— Ти, Сашко, не ображайся на Галину. Їй нелегко. Ірка — вже дівка, Петро росте не по днях, а по годинах, штани не встигаємо купувати. А зарплата в

– Дівчино! Дівчино! – роздався писклявий голос біля вітрини з діамантами. Я послала покупниці привітну усмішку: все бачу, зараз розрахується й підійду. Але добротна пані в хутрі не

– Не час зараз про дітей думати. Ми це вже сто разів обговорювали, – обурювався Сергій, – скільки можна? У мене бізнес ледве на плаву тримається, того й

— Навіщо ти все це придумала? Тобі не соромно? Зайнятися більше нічим? Неля при надії! Ми скоро станемо батьками, а ти таке несеш про порядну жінку! — роздратовано

Він пішов, лишивши листа: “Не шукай мене, усе забрав по закону…” Коли Варвара повернулася додому, e квартирі пахло порожнечею. Звичний затишок — розігріта вечеря, неголосний шум телевізора, голос

— Та що ти! Звісно, побачила! Я була з нею поруч весь останній місяць. А все тому, що вона вже не могла мені заборонити. Була в такому стані,

— Бабуся мене до вас послала. Я Орися, Кузьміних дочка. Мама у нас захворіла. Другий тиждень з ліжка не встає, кашляє. Лікар сказав, що сьогодні ніч вирішальна. Бабуся

Сестра одразу почала кидати на нього неоднозначні погляди. Віка ревнувала, а потім пішла в кімнату. Через деякий час почула Машчин крик. Віка кинулася на кухню. Віка після роботи

Ніна йшла вулицею свого рідного села, гордо піднявши голову, попереду несучи свій живіт, наче порцелянову вазу, і їй було байдуже, що про неї говорили в селі. – Ну

Інга їхала в автобусі додому. Краплі нудного осіннього дощу розпливалися по запиленому склу, спотворюючи світ за вікном. Автобус рвонув і зупинився на світлофорі. Інга дивилася, як по пішохідному