У мого чоловіка, як виявилося, була інша жінка, а у неї двоє дітей. Звісно від мого чоловіка Григорія. Мало того, що він зраджував мені з коханкою, так ще й половину моєї квартири їй пообіцяв. Тепер він залишився ні з чим, а я спілкуюся з його коханкою.
У мого чоловіка, як виявилося, була інша жінка, а у неї двоє дітей. Звісно від мого чоловіка Григорія. Мало того, що він зраджував мені з коханкою, так ще
Жінка знову викликала таксі. Їй було неважливо, чому вирішили надрукувати її роман, і хто з’явиться у її колишнього чоловіка через кілька місяців. Важливо було одне — щоб з мамою все було добре. І чи працює приказка «на чужому нещасті щастя не збудуєш»?
Жінка знову викликала таксі. Їй було неважливо, чому вирішили надрукувати її роман, і хто з’явиться у її колишнього чоловіка через кілька місяців. Важливо було одне — щоб з
— Дідусь би одужав. Ой, як би грошей знайти, бо мама каже, усе дорого, на ліки майже нічого немає, він сліпне. — Моя мамка все плаче. Як тата не стало, плаче і плаче. Сказала, що працювати поки не може.
Микола не мав опинятися на цій вулиці. Власне, спочатку він їхав, не пам’ятаючи себе від радості, до любові всього свого життя – Анжелки. І уявляв, як вона кинулася
— Гріх, сину! — обурився Василь, хитаючи головою. — Гріх кидати першу любов свою з образою в серці! Ти себе-то послухай! Дитину у матері рідної відібрати і віддати чужій тітці?! Де совість у тебе? Де заснула, і не добудитися її? Не дозволю! Треба буде, дім на Ольгу з онуком перепишу!
— Гріх, сину! — обурився Василь, хитаючи головою. — Гріх кидати першу любов свою з образою в серці! Ти себе-то послухай! Дитину у матері рідної відібрати і віддати
Катя гнала від себе недобрі думки, але правда ховатися не хотіла — чужі парфуми на його одязі промовляли красномовніше за будь-які пояснення. Саме тоді вона дізналася, що при надії, але сказати чоловікові не встигла. Він пішов до іншої.
Катя гнала від себе недобрі думки, але правда ховатися не хотіла — чужі парфуми на його одязі промовляли красномовніше за будь-які пояснення. Саме тоді вона дізналася, що при
Світлана Леонідівна витирала сльози куточком халата. Їй хотілося вити, скиглити і, можливо, навіть когось покусати. Чоловік сказав, що вона негарна. Шпурнув ці слова їй в обличчя, наче мокрий рушник. Порівняв її зі сварливою дружиною Едіка з третього поверху, назвав коровою, а потім одягнув випрасуваний дружиною костюм, взяв приготований нею обід і поїхав на роботу.
Світлана Леонідівна витирала сльози куточком халата. Їй хотілося вити, скиглити і, можливо, навіть когось покусати. Чоловік сказав, що вона негарна. Шпурнув ці слова їй в обличчя, наче мокрий
— Любий, може, відправиш її в будинок для літніх? І їй добре, і нам спокійніше. — Ти при своєму розумі? Що скажуть партнери? Не зміг утримати власну матір. — А з яких це пір ти став про матір думати? А про нас подумай! Куди не зайди — всюди вона! І Марина з Анею весь час сваряться через ту кімнату. Вони ж дорослі, їм потрібні окремі.
— Любий, може, відправиш її в будинок для літніх? І їй добре, і нам спокійніше. — Ти при своєму розумі? Що скажуть партнери? Не зміг утримати власну матір.
— Знаєш що, сестро? Це ти прогуляла мамину квартиру, то й викручуйся сама! І до мене з притулком не звертайся! У мене не безкоштовна ночівля для безхатьків!
— Знаєш що, сестро? Це ти прогуляла мамину квартиру, то й викручуйся сама! І до мене з притулком не звертайся! — Рито, я… можна до тебе? Голос Лізки
Вона своє життя на мене поклала, заміж не вийшла, щоб чужий чоловік у домі племінника не ображав! Вона працювала на двох роботах, щоб у мене були не обноски, а нормальний одяг, щоб я в табір літом їздив! А ти… ти відмовляєшся їй вікна помити?
— Ні! Я більше не буду їздити до твоєї тітки, щоб допомагати їй по дому, Дмитре! Мені набридло їздити в сусіднє місто й вислуховувати, яка я погана. —
— Тут година їзди! Який бізнес? Які постачальники? Ви у своєму розумі? Якби у мене мама була, я б до неї пішки пішла, хоч у гори, хоч до кордону! А тепер — хоч куди можу піти, а не йдеться. Бо мами немає! Життя немає! Мені кожного дня не простити собі, що бігала то до друзів, то на дискотеки, а вона мене чекала, хвилювалася, сиділа біля віконця допізна. Чай ставила, чекала.
— Тут година їзди! Який бізнес? Які постачальники? Ви у своєму розумі? Якби у мене мама була, я б до неї пішки пішла, хоч у гори, хоч до

You cannot copy content of this page