— Ви що, банкет у мене на дачі влаштували? — такого жінка не очікувала.
— Ви що, банкет у мене на дачі влаштували? — такого жінка не очікувала. Лідія Петрівна вперше побачила дачу у такому вигляді на початку травня. Хвіртка, як завжди,
— Тобто, наша донька залишиться ні з чим, а діти від першого шлюбу отримають усе? — Ірина не могла погодитися з таким рішенням.
— Тобто, наша донька залишиться ні з чим, а діти від першого шлюбу отримають усе? — Ірина не могла погодитися з таким рішенням. Жінка саме розливала чай по
— Олю… навіть не знаю, як тобі сказати, — голос сусідки тремтів. — Кидай усе й негайно повертайся додому. До твого чоловіка щойно прийшла якась білявка з валізою. Він її впустив.
«Не роби добра, потім навіть не подякують», — подумала Оля, востаннє обпікшись на вчинку близької людини. Вона була вродливою молодою жінкою, завжди готовою переступити через власні сили заради
— У тебе робочий день до чотирьох годин! Ти приходиш додому, і у тебе купа часу. Ось я розумію, якби ти до вечора працювала, а так-то… — він сів за стіл, роздратовано відсуваючи тарілку. — Інші дружини після такої роботи ще десь підробляють. А ти весь вечір чим займаєшся? То плитку чистиш, то сковорідки натираєш. Це ж усе непотрібне, Марино. Ніхто не дивиться, чи блищить твоя плитка, чи ні.
Все почалося зі звичайного вечора середи. Марина повернулася додому о четвертій годині дня — її робочий день закінчувався рано, що завжди було предметом обговорення колег і відкритого незадоволення
— Мені нічого від тебе не потрібно, Ігорю, — сказала Софія колишньому чоловікові. — У мого чоловіка гарний заробіток. І я, і Максим ні в чому не маємо потреби. Припини сюди ходити. Ми розлучилися півтора року тому. І годі вже ці розмови про відновлення родини. Тобі самому не смішно?
За одинадцять років шлюбу Софія натерпілася від свого чоловіка Ігоря усього. Свекрусі невістка заважала. Софію Олександра Станіславівна не сприймала. Усі претензії літньої жінки зводилися до одного: саме Соня
— Ти ж мені обіцяв, що більше жоден твій родич до нас не приїде! Тобі минулої сварки було замало?
Марина стояла біля раковини, вдивляючись у гору брудного посуду, що лишився після вчорашнього візиту зовиці з чоловіком. Руки тремтіли від втоми й накопиченого роздратування. Три дні прибирання, готування,
— Уявляєш, який план ми придумали? — донісся голос Марини. — Нотаріус все підготував. Генеральну довіреність оформимо на Костю. Він її підсуне жінці під виглядом спрощення покупки дачі.
Світлана поставила тарілку з картопляним пюре на стіл. Літній вечір залив кухню теплим золотистим світлом.   Костянтин допомагав п’ятирічному Артему мити руки у ванній.   — Тато, а чому вода
— Так, люба… ні, не розбудила. Я прокинувся ще годину тому. Думаю над нашим планом. Ні, жінка ще у відрядженні, повернеться тільки за три дні. Тож у нас є час. Ні, квартиру вона ще не продала… Як тільки все владнається — купимо нову, і тоді я їй усе скажу.
Анна тягла за собою валізу й не могла стримати усмішку. Як же їй пощастило — відрядження закінчилося на три дні раніше! Нарешті вона повертається додому. Залишилося тільки дочекатися
— А те, що твоя дружина Світлана має власну квартиру. І не просто має, а здає її! І гроші від тебе приховує! Племінник Валентини Іванівни орендує у твоєї Світлани двокімнатну квартиру. Вісімнадцять тисяч гривень платить — і ще дякує, що недорого. Вже три роки там живе! А до того теж хтось у неї винаймав житло, — обурилася свекруха
Федір повернувся додому раніше за дружину. Світлана ще два дні тому попередила, що у четвер у них на роботі буде ревізія, тож вона затримається. Чоловік роздягнувся, зайшов у
— Ой, Галочко, — солодко всміхнулася Катерина, — ми просто мимо проходили, і тут зголодніли. Діти ж з нами, їх годувати потрібно. От і подумали — не виставиш же ти родичів, правда? Ми ж свої!
— Ну не виженеш же родичів, люба, — усміхнувся Петро. — Хоч трішки мене підтримай. Мені ж одному гостей розважати доводиться. Ну вийди хоч на хвилин п’ятнадцять, та

You cannot copy content of this page