Головна

Автор: z Iryna

— Ми все добре обміркували, — спокійно пояснила вона. — Вирішили, що це буде наша сімейна дача. Мама нещодавно вийшла на пенсію — тепер зможе приїжджати туди коли захоче. Татові, звісно, ще працювати, але відпустка у нього довга. Мама давно мріяла садити огірки й помідори. А ми з тобою зможемо навідуватись у будь-який час.
Життя 0
— Поліно, ти взагалі розумієш, що робиш? — з нотками обурення промовив Артем. — Ти хоч розумієш, скільки такий будинок коштує? І земля в тих краях — золота!
— Світлано Петрівно, я хочу бути з вами чесною. Тут і так усі тісняться — ваша дочка з дітьми, ви з чоловіком. Це ж не життя. Ми з Василем хочемо простору, свого куточка. От ми й подумали: може, віддасте нам ту однокімнатну квартиру, яку здаєте?
Життя 0
— Але ж у вас на початку життя усе було, — заявила невістка. — А тепер про нас подумайте. І нам треба пожити! — Мамо, — підтримав її
«Провина» Олени перед свекрухою полягала в тому, що вона була надзвичайно гарною. З тих жінок, на яких озираються на вулиці, біля яких завжди крутиться ціла юрба залицяльників. Та, попри це, свій вибір дівчина зупинила на Ігореві — простому, нічим не примітному хлопцеві. Він не був ні красенем, ні багатієм. І такий вибір жінки для багатьох був загадкою. Лише вона знала справжню причину.
Життя 0
— Чого вона дзвонила? — невдоволено запитав у дружини Микола Олександрович. — Зайти хотіла, — так само похмуро відповіла Ольга Петрівна. — Каже, у неї якась важлива справа.
— А ти, власне, чого від шлюбу чекала? — запитала мене свекруха. — Думала, що це буде суцільна романтика, квіти, цукерки? Між іншим, і до тебе, як до дружини й господині, теж є зауваження. Не думай, що ти ідеал.
Життя 0
— А ти, власне, чого від шлюбу чекала? — запитала мене свекруха. — Думала, що це буде суцільна романтика, квіти, цукерки? Між іншим, і до тебе, як до
Жінка усміхнулася. Напевно, чоловік вирішив зробити сюрприз — романтичний пікнік на природі, щоб відсвяткувати покупку будинку. Тільки машина звернула з траси, проїхала кілька кілометрів і зупинилася у невеличкому селі біля перекошеної хати.
Життя 0
— Ну що, ти згодна? — запитав він. Ніна усміхнулася. — Згодна? Так, звичайно, згодна. Вона щаслива. А ще нещодавно здавалося, що — їхньому шлюбу кінець. Вадим охолов,
— Я впевнена, Ірино, що Борис — не твій ідеальний чоловік. Та скоро ти зрозумієш, що помилилася й відміниш весілля сама. Чого ти можеш від нього чекати? З таким чоловіком тобі важко буде у житті. Він навіть роботи стабільної не має, — не раз казала мати Ірині.
Життя 0
Коли мама Ірини дізналася, що я хочу одружитися з її дочкою, — радості на її обличчі не було. Напевно, вона мріяла, що єдина донька знайде собі чоловіка з
«Як тобі не соромно, Тамаро? Ти повинна бути вдячна нашій матері! Ти живеш сама у просторій двокімнатній квартирі, поруч поліклініка. Ти маєш шанувати пам’ять батька — тож зобов’язана взяти маму до себе!»
Життя 0
— Анастасіє, прошу тебе, не забувай — Людмила Петрівна — це ж твоя мама, — сказала Тамара. — Тамаро, ну що ти вперлася? Це ж найкращий вихід із
— Знаєш, Катю, — почала вона, — я не потребую твоєї допомоги. А от тобі самій треба буде допомога. Ти навіть не здогадуєшся, що батько мого майбутнього малюка — твій чоловік, Єгор.
Життя 0
Інна з Катериною дружили ще зі школи. З часом їхня дружба тільки ставала міцнішою. Інна була в гостях у подруги й поверталася до своєї орендованої квартири. Дорога займала
— Дозвольте запитати, — стримано сказала Алла, — чому, коли ви приїжджаєте до міста, завжди обираєте саме наш дім? Ви знову зупинилися у нас, і мій син, якого я, за вашими словами, «погано виховую», мусив віддати вам свою кімнату й тимчасово перебратися до сестри. У вашої дочки Єлизавети є вільна кімната — то чому б вам не поїхати туди? Але ж ні, ви вподобали саме нашу квартиру, хоч вона, здається, недостатньо чиста для вашого смаку.
Життя 0
Жінка закінчувала готувати вечерю, коли почула, як у замку повернувся ключ. Це прийшов Матвій — її чоловік. — Моя мама приїде до нас у п’ятницю, — сказав він,
— Не командуй чужими квартирами, люба невістко. Це взагалі негарно — розпоряджатися тим, що тобі не належить. Своїм життям займайся. У мене троє дітей, про них треба думати.
Життя 0
Синові Анастасії виповнилося лише десять днів, коли її чоловік раптом оголосив, що мусить поїхати на невизначений час доглядати за бабусею. — Настю, зрозумій, у мене іншого виходу немає,

You cannot copy content of this page