Бабуся приготувала все для тіста і внучка взялася до справи. Вимішувати потрібно було двадцять п’ять хвилин, руки боліли, сили покидали, але Юля не здавалась, адже це була перша паска в її житті — і вона хотіла довести цю справу до кінця сама

Передвеликодня субота. Юля з мамою і бабусею Ніною порядкують на кухні. Щороку саме цього дня бабуся пече паску. Цією відповідальною місією в родині займається лише вона. Раніше, коли ще була стара піч, то паску пекла тільки там. Але коли до села дійшла цивілізація і в кухні встановили газовий котел, піч довелося викинути.

Тепер паску випікали в духовці. Але ж не важливо, де вона печеться. Важливо, хто її пече і як. Бабуся мала один рецепт і завжди за ним випікала. Коли Юля була ще малою, бабця їй дозволяла тільки змастити смальцем форми і вкінці посипати пасочки. Тут вона також мала свій спосіб прикрашання. Розводила цукор у склянці холодної води, змащувала гарячу паску і посипала барвистою посипкою.

— Бабусю, дозволь мені цього року місити паску! — попросила внучка, адже відчувала себе вже дорослою і хотіла опанувати цю майстерність.

Вона дуже любила, коли бабця Ніна починала чаклувати над головним атрибутом свята. Весь день бігала з братом за нею і запитувала, чи вже готова паска. Адже вона так смачно пахла на все подвір’я і просто не давала шлункові спокою. А якою ж була смачною! Внуки куштували її ще гарячою. Поки бабуся готувала другу порцію великоднього хліба, від першої вже мало що залишалося.

— Добре, — відповідала бабуся на прохання внучки. — Але пам’ятай, що братися до тіста потрібно зі світлими, добрими думками. Інакше паска не вдасться.

…Бабуся приготувала все для тіста — і внучка взялася до справи. Вимішувати потрібно було двадцять п’ять хвилин, руки боліли, сили покидали, але Юля не здавалась, адже це була перша паска в її житті — і вона хотіла довести цю справу до кінця сама. Змастила форми, як зазвичай, смальцем, сформувала пасочки, дала їм підійти, спекла, змастила білою помадкою і прикрасила кольоровою посипкою. Хоч бабуня і не визнавала такий метод прикрашання, але це ж була паска внучки.

— У тебе вдалася дуже добра паска, — похвалила бабуся Юлю.

Вона завжди навчала внучку всього того, що вміла сама. Завжди брала її із собою до праці, показувала і розповідала, як правильно робити те чи інше. Хотіла передати всю свою мудрість.

— Юлю, цього року паска за тобою! — сказала мама наступного року перед Великоднем. — Адже ти вмієш її пекти.

Ось уже три роки немає на світі бабусі Ніни, а Юля й досі щороку пече паску в суботу за її рецептом.

Автор – Юлія ОГОРОДНІК, студентка четвертого курсу факультету філології та журналістики ТНПУ ім. В. Гнатюка, “Вільне життя”

Фото ілюстративне – Волинь24