Цього разу батько вигнав зятя з тріском.
— Забудь дорогу сюди і щоб біля моєї дочки та онука ми тебе більше не бачили! Вдруге ми тебе не пробачимо.
У батьків була єдина донька, яку ті виховували суворо, але з любов’ю. Злата закінчила школу на відмінно та інститут з червоним дипломом економіста. Вона мала славу красивої дівчини з довгим волоссям та карими очима. Але закохалася у такого хлопця, який не сподобався її батькам ні з першого знайомства, ні потім.
Артем мав цілий набір поганих звичок, але дівчина ніби нічого не помічала. Недарма кажуть, що закохані дивляться крізь рожеві окуляри. Батьки не такого чоловіка хотіли для доньки, але всі їхні умовляння не знаходили відгуку в душу Злати. Вона наполягала на своєму.
— Артем добрий і порядний. Ну і нехай він без вищої освіти, не всім її мати. Ми любимо одне одного і я вже дала згоду вийти за нього заміж, – виправдовувалась дівчина.
Батькам нічого не залишалося робити, окрім як погодитись. Здалися нарешті, весілля влаштували шикарне. Купили молодим квартиру та обставили меблями, тож хотілося, щоб у доньки все склалося вдало.
А незабаром Злата повідомила батькам, що в них буде онук. Чекати залишалося недовго, але дівчину поклали до лікарні трохи раніше терміну. Там їй потрібні були деякі речі, тому батько поїхав у квартиру до дочки, знаючи, що зять на роботі. Відчинив двері ключем, а там був його зять з якоюсь дівчиною.
Від несподіванки Тимофій Миколайович спочатку остовпів, але швидко прийшов до тями. Забравши у зятя ключі, він виставив його з квартири. Вдома розповів про все своїй дружині, яка ледве отямилася від почутого.
— Доньці нічого не скажемо, аби не нашкодити, – сказала мати.
Дня через три Артем заявився до батьків Злати й став на коліна, благав їх нічого не розповідати дружині.
— Я дуже прошу вас, вибачте мені! Я люблю її й це більше не повториться. Я присягаюся, я чим хочете можу присягнути, – молив Артем.
Тимофій Миколайович спочатку й чути нічого не хотів, все думав, як це все розповісти Златі. Вона ж засмутиться? Ще й не повірить, знаючи, що ми з матір’ю спочатку недолюблювали зятя. А якщо виникнуть якісь проблеми? Вони не пробачать собі цього ніколи. Переконала жінка чоловіка цього разу пробачити зятю. Удати ніби вони нічого не знали, щоб не руйнувати життя дочки.
— Артеме, ми тебе попереджаємо, якщо ще раз повториться подібне, Злата відразу про все дізнається, – суворо попередив Тимофій.
Артем обіцяв і дякував їм. Злату з сином зустрічали всі разом, радісні та задоволені. Знову подружжя жило разом, ростило сина та все було добре. Батьки раділи, що нічого не сказали доньці, допомагали грошима та няньчити онука.
Тільки Артем не змінився. Він забув, як присягався і божився, що більше це не повториться та слізно вмовляв батьків дружини не розповідати їй про інцидент. Але ситуація незабаром знову повторилася.
Злата застала свого чоловіка у квартирі його батьків. Навіщо її туди понесло із сином, вона й сама тепер не знала. Артем відчинив дружині двері, а з кімнати вискочила дівчина. Злата спочатку розгубилася, а потім пішла геть, не дочекавшись пояснень чоловіка. Вона поїхала до своїх батьків, щоб порадитись.
Дівчині було важко визнавати свій непослух, проте рідні тато з мамою завжди бажали їй добра. Не встигли вони повечеряти як у двері хтось подзвонив. Коли Тимофій Миколайович відчинив двері, на порозі стояв Артем з букетом квітів. Чоловік прийшов просити пробачення у дружини. Батько йому відразу сказав:
— Забудь дорогу сюди і щоб біля моєї дочки та онука ми тебе не бачили. Раз пробачили, а ти забув.
Минув деякий час, Злата заспокоїлася, батьки перевезли її з онуком до себе та допомагали забути все. А вона думала і десь у душі навіть вигадувала якісь виправдання вчинку чоловіка, навіть мала намір його пробачити. Тоді батьки й розповіли їй про перший вчинок Артема. Злата спочатку образилась на рідних, але з часом зрозуміла їх, навіть сама подала на розлучення.
