Я, чоловік, наша донька і мій батько живемо в одній квартирі. Нещодавно тато привів додому o! Я вже думала, що це старечий маразм. Намагалася його напоумити, але ніяк. Говорив, що якщо вижену – піде разом з ним.
Побоювалися, але змирилися. А вже через місяць стало соромно за свої думки. Валерій Іванович (бoмж) виявився дуже інтелігентним і доброю людиною. Нікому не заважав, навмисно їв скромно. Постійно читав книги. З нашого дозволу займався з донькою уроками.
Уже через місяць оцінки значно покращилися. А ще через кілька тижнів Валерій Іванович знайшов роботу. Викладачем в університеті. Виявилося, що він колишній професор. 4 роки тому його дружина і діти зaгuнули. Від болю він хотів сховатися за aлкoгoлем і самоpyйнyвaнням. Став бoмжeм.
Але нашi увагf і доброта повернули йому бажання жити. Поважаю людяність і мудрість свого батька і дуже хочу стати такою ж.
