Ангеліна була одною дитиною в сім’ї. Ліда та Тарас хотіли ще хлопчика, але так їм Бог не послав. Потім почалися біди одна за другою.
То занедужав Тарас, то зламалася машина, наостанок не стало матері Ліди, бабусі Ангеліни. Проте з часом все поступово налагодилось.
Сім’я жила не бідно, але й не в розкошах. Тож про другу дитину вже й мови не йшло. Однак, коли Ангеліні було майже 10 років, у дорожню неприємну пригоду потрапив брат Тараса разом з дружиною.
І у них залишився один шестирічний син Сергійко. Родичів які були готові взяти його, не виявилось.
Ба, навіть більше, їхні батьки почали претендувати на спадок старшого сина. Тарас цього не розумів, адже залишився хлопчик і йому ж повинна була дістатися квартира.
Батьки хотіли тільки отримати квартиру, а виховувати внука ні. Вони ніби сказали, що коли виросте Сергій то йому віддадуть.
Тарас все одно не міг повірити що його батьки такими виявляться. Він вирішив все-таки судитися з батьками за квартиру щоб вона справді дісталася Сергієві і йому получилося.
Тим часом Ангеліна підросла та та сказала, що хоче вже заміж. Вона захотіла велике весілля: дорога сукня, багато гостей, дівич – вечер, лімузин та звісно медовий місяць.
Як виявилося що все повинні платити Ангеліни тобто Ліда та Тарас. Адже у нареченого Ангеліни Дмитра не було грошей, у його матері теж адже вона його виховувала одна.
Ліда та не раз намагалися переконати доньку зробити трохи скромніше однак вона не погодились, у відповідь їм сказала, що вони для неї шкодують.
І ще більше здивувало батьків, коли Ангеліна сказала, що після весілля вони підуть жити з Дмитром на квартиру, яка належить племіннику Сергійкові.
Та батьки сказали, що так не можна. Жити вони можуть у них або у матері Дмитра, або нехай зароблять гроші і винаймуть собі окремо квартиру.
Ангеліна була дуже ображена на батьків, вона казала їм: “Я ж донька, а він тільки племінник. Тому ви повинні зробити мені все якнайкраще”
У Тараса після всього почутого серце прихопило і довелося викликати допомогу. Через декілька днів Ангеліна прийшла до матері, щоб та їй дала гроші на сукню.
Однак Ліда сказала що батько нездужають тому, вона може дати зовсім небагато. Ангеліна вже остаточно образилася на матір, а те що батько нездужає її то не хвилювало зовсім.
Коли донька пішла то Ліда прийшла пішла відвідати чоловіка, та все йому розповісти. Вона не розуміла що сталося з її улюбленою донькою. Однак, Тарас розумів, він сказав, що це його мати мститься їм за квартиру його старшого брата, вони відсудили для племінника Сергійка.
А ще вона хотіла щоб саме Тарас одружився з з Христиною, дружиною старшого брата. Та навіть більше, після того як брата не стало вона чесно приходила до нього, і говорила, щоб він покинув Ліду, а став жити з Христиною.
” Люба моя, ти не хвилюйся, чесно в мене з Христиною нічого не було” – сказав до дружини Тарас. Ангеліна все ж вийшла заміж, хоча весілля було скромнішим ніж вона того хотіла. Вона пішла жити до бабусі, матері Тараса, та їм одразу допомагала, проте потім сказала, що нехай вони самі себе забезпечують.
Чоловік Ангеліни ніде не працював та навіть не намагався заробити грошей, тільки любив погуляти. Ангеліна зрозуміла це, але вже було пізно.
З мамою посварилася, батька аж до лікарні довела. Тим часом її чоловік Дмитро придумав, що їм потрібно купити машину і він буде таксувати. Ангеліна пішла просити знову гроші у батьків, однак ті відмовили.
Тоді вона забажала частку свою від квартири, батько знову розхвилювався і знову потрапив до лікарні. А через місяць його не стало, йому було тільки 55 років. Проте Ангеліна замість того, щоб жаліти і просити пробачення в матері за батька, почала в неї вимагати грошей або щоб та віддала їй квартиру.
Тут за жінку заступився племінник Сергій, гроші які йому наскладали Тарас та Ліда, від його квартири, яку вони здавали, він дав їх Ангеліні та сказав що вона більше до матері не приходила.
Однак вони ні машини не купили, а гроші швидко витратили. Дмитро її чоловік знову сказав, щоб та пішла і десь знайшла гроші. Однак вона сказала що немає більше в кого брати гроші, тож їй добряче дісталося від чоловіка.
Йти їй не було куди, тож мусила терпіти. А потім зовсім злягла, та й не стало її дуже швидко. Ліда дуже переживала, як доньки не стало, однак її втішав племінник Сергій.
Він сказав що її не покинуть і завжди буде з нею. Невдовзі він одружився, вони з дружиною часто відвідували Ліду. Через деякий час у них появився малюк. Вони самі подзвонили до жінки і покликали її до себе. Ліда була й рада допомогти, адже своїх внуків від доньки вона так і не дочекалась.
Нарешті жінка відчула в житті хоч трішки спокою та щастя.
Автор: Ніна
