Нещодавно зустріла свою однокласницю Наташу попліткувати про те у кого як справи, хто вийшов заміж, а хто розлучився.
І ось, що Наташа розповіла мені про своє життя. Після закінчення школи Наташа переїхала жити до бабусі, яка дуже хворіла. Ось вона і доглядала за бабусею.
Допомагала по господарству, готувала і в аптеку бігала по ліки. Після школи Наташа ні куди не стала вступати, вона відразу ж знайшла собі роботу нянькою в дитячому садку.
Каже, що довелося, ліки дорогі, а у бабусі майже вся пенсія на одні ліки і комунальні платежі йшла, а так хоч трохи легше.
Родичі Наташі були раді, що та живе у бабусі, допомагає їй.
Бабуся прописала Наташу в свою квартиру, а десь через рік, поки Наташа була на роботі бабусі не стало.
Згодом батьки дівчини і її брат дізналися, що Наташа виявляється стала власницею квартири. Почали натякати, що цю квартиру краще було б продати і купити новеньке авто. Але Наташа їм сказала, що продавати вона нерухомість не буде, а буде в ній жити.
Після цього батьки стали вважати Наташу, мало не зрадницею і навіть перестали з нею спілкуватися і розмовляти, як ніби вона їм чужа.
Я вважаю, що подруга правильно зробила, що не стала продавати квартиру. Адже в наш час дуже важко обзавестися власним житлом.
До того ж квартиру цю вона заслужила. А як вважаєте ви?
