Коли Вероніці було 6 її батьки пішли із життя і під опіку її взяла тітка Оля, старша сестра її батька. Жінка була дуже строга та безкомпромісна, любила керувати всім і всіма.
У неї був ще син Арсен, ровесник Вероніки, який не дуже був слухняним. Із Веронікою тітці перепала ще й двокімнатна квартира, яку вона продала а гроші залишила собі.
Коли Вероніці виповнилось 10 років у село, до далекої родички та обіцяли забрати тітка з дядьком, як тільки у них буде можливість.
Тітка Оля запевняла дівчинку що у них зараз проблеми, і вони поїдуть з дядьком на заробітки за кордон. Однак йшли роки ніхто й не думав забирати дівчинку.
Якщо спочатку хоча б раз на місяць тітка з дядьком приїжджали та відвідували Вероніку, говорячи їй що приїхали всього на декілька днів і повертаються назад за кордон.
То згодом перестали навіть і гостинці передавати їй. Так Вероніка росла в не любові, сварках та суперечках.
Адже тітка Люба, до якої її привезли, зловживала оковитою, тому вона часто забувала за Вероніку. Жінка просто забувала за дитину не годувала, не зустрічала зі школи, та й взагалі говорила їй щоб та десь ходила гуляти, їй сидіти з друзями.
-Базікаєте, як баба базарна. Думала Вероніка
Вероніка ще з самого дитинства навчилася розраховувати лише на себе. Вона була досить розумною добре вчилася, і незважаючи на обставина була доброю та щирою.
Коли вона закінчила школу то тітка Люба вигнали їй вчитися і сказала щоб та навіть верталася до неї, бо тут не будуть їй раді. Так Вероніка вступила до університету оселилася в гуртожитку, де їй було у сто раз краще ніж у селі у тітки.
Коли дівчина успішно закінчила університет і майже відразу вдалося знайти хорошу роботу, за які отримувала непогані гроші а згодом взагалі стала керівником компанії.
І тільки після цього почалося найцікавіше. Вероніка вже й сама забула про своїх тітку з дядьком, як і вони про неї забули до цього часу.
Але коли тітка Оля з дядьком дізналися від тітки Люби, що Вероніка стала такою успішною, то одразу почали телефонувати їй.
Вони вибачалися і хотіли пояснити чому вони не дзвонили і нічого не допомагали дівчині, знову придумували про якісь проблеми.
Однак тепер у них все гаразд і вони б хотіли знову налагодити стосунки з нею. Бо як виявилось їхній син потрапив до закладу волі і їм потрібні були гроші щоб допомогти звідти його витягнути.
Вони почали просити у Вероніки грошей. Говорили що можна почати все спочатку жити всім разом.
Однак цього разу дівчина поводилася як вони тоді. Вероніка не переживала через їхні почуття вона просто дала їм грошей та попросила щоб вони ніколи більше не турбували її.
Така сім’я їй не потрібна вона не знає і не хоче знати їх. Але все-таки Вероніку турбує питання:
” Чи не даремно вона все-таки викреслила тітку та дядька із свого життя. Адже тоді коли її батьки не стало, то вони все ж не відмовились від неї, а взяли її ?”
Віра Хмарук
