Безтурботне дитинство. Відкриваю тихенько двері і бачу, як мама порається на кухні. Люблю згадувати такі ранки. На жаль, її не стало раптово, вона швидко пішла з життя.

Прокидаєшся раненько, розплющуєш очі і раптове сонячне проміння лагідно лоскоче обличчя.

З другої кімнати смачно пахне маминим сніданком.

Голосно, трохи скрипуче чути ранкове радіо.

І та неповторна мелодія з радіо.

Відкриваю тихенько двері і бачу, як мама порається на кухні.

Побачивши мене ніжно-ніжно дивиться на мене і просить:

“Біжи на двір і клич тата та бабу їсти до сніданку”.

Мама завжди говорила строго, по справі, але не кричала, і очі її булі ніжні та ласкаві.

Люблю згадувати такі ранки.

Тепер уже мої діти самостійні.

А я все більше занурююсь думками у минуле безтурботне дитинтсво.

На жаль, її не стало раптово, вона швидко пішла з життя.

Історію написала, Світлана спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.