Діти підростали. Квартиру купили, за автомобіль кредит майже виплатили. Про будинок за містом почали мріяти. Раз на рік на море відпочивати всією сім’єю їздили. Та й разом вже давно, років десять. Все владналося. Близькі раділи, знайомі трохи заздрили. На перший погляд все ідеально.
Та ось тільки блиск в очах дружини з роками почав пропадати, а слідом за ним почастішали сварки. Сльози, крики на чоловіка. Він терпів, скільки міг, але не витримав. Спати на кухню переїхав. По п’ятницях після роботи за кухлем пива скаржився колегам, що колись мила дівчинка в стерву перетворилася, весь мозок винесла. Ніякого спокою від неї немає, постійно кричить і всім незадоволена. Додому йому йти не хочеться, та й взагалі очі б його її не бачили. Тут все зрозуміло.
Посудина любові повністю спорожніла. Нічого в ній не залишилося. Далі події розвиватимуться за стандартним розкладом. Розлучення, розділ майна і ненависть до протилежної статі до кінця своїх днів. Але ж тобі, мій дорогий читачу, стало цікаво, чому це сталося, і що вони зробили не так?
Та все просто. Розуміння любові у них виявилося різне. Чоловік завжди допомагав дружині. Залишався з дітьми, готував вечерю, міг сам випрати або прибрати. Так завжди його тато робив, і мама його це дуже цінувала і називала любов’ю. А ось дружина його в цьому нічого особливого не бачила. Адже її мама любов’ю вважала прояв уваги. Невеликі подарунки, компліменти, букет квітів і листівочки на 8 Березня.
Для дружини це було дуже важливо, а чоловік не знав, він по-іншому вихований, а вона не говорила. Вважала, що і так все зрозуміло. А всього-то поговорити потрібно було. Запитати, чого не вистачає. Дізнатися, що значить один для одного прояв любові. Сісти увечері на затишній кухні, попити чай з домашнім тортом і просто поговорити про сімейне щастя. Спробувати зрозуміти і зробити так, як кохана людина просить.
Найчастіше це прості дрібниці, на які ні часу, ні грошей багато не треба. Адже саме нерозуміння і є основною причиною розриву відносин.
