– Я не хотіла кликати всіх цих людей, для мене було тільки одне важливо, щоб в цей вечір Тарас дивився тільки на мене а не на свою матір
Олена стояла перед дзеркалом у своїй маленькій квартирі на Троєщині, поправляючи сукню – ту саму, червону, яку купила спеціально для цього вечора. Було 15 вересня, її 25-й день
Мама колись вмовляла Віру та її чоловіка вкладати гроші в її дачу, а потім продала її — щоб купити квартиру молодшій дочці, Марині.
— Ну як же бути? — казала мати. — Адже Мариночка наша без житла, а донечка у неї маленька. Де ж вона житиме? Ми ж не зможемо навіть
– Галино, а ти думала, що я от закохався в тебе по вуха, Та тобі ж 55. Вибач я просто хотів нормального забезпеченого життя, і щоб моя донька, ні в чому себе не обмежувала, і ми не поневірялись по кутках
Павло сидів у маленькій орендованій кімнатці на околиці Києва, дивлячись на стару фотографію своєї доньки Анічки. Дівчинці було всього 8 років, худорлява, з великими карими очима, які завжди
Він був у простій сорочці, з кошиком фруктів. Марина впустила сумку, яблука розкотилися по землі. “Дмитре… Це ти? Як… Тебе ж нема!” – прошепотіла вона українською, забувши, де знаходиться
Марина стояла на пероні Центрального вокзалу у Львові, тримаючи в руках стару валізу, набиту речами, які нагадували про минуле. Було літо 2010 року, і вона, проста жінка з
Допомогла подрузі у важку хвилину — і втратила чоловіка.
— Ой, Світлано, як же тобі пощастило з чоловіком, — сказала їй подруга Наталія. — У вас така гарна квартира, ремонт просто чудовий. І щовечора, коли ти закінчуєш
— Знаєш що, синку, зробімо інакше. Людмила з чоловіком і дітьми переїдуть до вас. У вашому місті й роботи більше, і платять краще. Ви віддасте їм дві кімнати, і собі залишите дві. Вам цілком вистачить. Ну що, не назавжди ж вони у вас житимуть — років шість-сім, поки на своє житло не назбирають.
Єгор та Ірина познайомилися на весіллі у спільних знайомих. Рік зустрічалися, а потім вирішили узаконити свої стосунки. Після весілля вони оселилися у квартирі Ірини — тій самій, що
— Ми на сімейній раді постановили, що доглядати за моїм вітчимом будеш ти, — заявив чоловік.
Антон повернувся від матері похмурий й обурений. Спершу пройшов до вітальні, увімкнув телевізор, перемикав канали, а потім зайшов на кухню. — Вікторіє, нам треба серйозно поговорити, — сказав
Поліна прочитавши повідомлення, була обурена та не розгубилась з відповіддю, написавши: ” А чому я взагалі маю тобі щось переказувати?
З самого ранку вихідного дня, коли сонце ледь-ледь пробивалося крізь щільні штори квартири Поліни, її телефон задзвенів знайомим сигналом повідомлення. Поліна, ще напівсонна, простягнула руку до тумбочки, де
— Послухай, подруго, так більше тривати не може. Ти ж сама мені розповідала, що він до тебе добре ставиться тоді, коли отримує від тебе те, що хоче. А якщо ти кажеш йому «ні» — одразу перестаєш його цікавити, — із нотками співчуття сказала Наталія. — А ти не кажи йому, що не збираєшся продавати дачу.
— Віро, як чудово, що ти сьогодні з роботи раніше прийшла, — сказав Дмитро й обійняв її. — Я тут картопельки начистив. Зараз посмажимо. — Чудово, — усміхнулася
– Слухаю уважно невістко, я люблю сирники та капучино, а Максимкові зроби омлет з салатом. І ще одне воду економніше використовуй, мій Назар не буде працювати тільки на одні комунальні. Олена думала, що свекруха тільки до неї чіплялася за все, а виявилось, що ні
Це був звичайний осінній ранок у маленькому містечку на заході України. Листя за вікном гойдалося на легкому вітрі, а повітря пахло свіжістю та далеким димком від сусідських багать.

You cannot copy content of this page